Про бога
Українська народна казка Чернігівщини

В одному селі пішли чутки, що Господь вирішив одвідати людей. Кожна хазяйка почала наводити лад у своїй господі сподіваючись, що Господь зайде до неї в гості.

Одна жінка стала прибирати. Вона мила, терла, чистила всі речі, наставляла кругом квіти, бо ждала дорогого гостя. У цей час постукала до неї старенька, зовсім немічна бабуся. Вона була дуже хвора і просила допомоги. Хазяйка сказала, що жде дорогого гостя і їй ніколи. Тоді бабця мовчки постояла коло порога і пішла геть.

Через деякий час на порозі з’явився старець. Він був безсилий, хитався од вітру. Попросив у хазяйки їсти і відпочити. Та відмовила вона йому, бо чекала гостя. Пішов старець шукати собі іншого притулку.

Аж ось настав вечір. Жінка думала про те, як стріне Бога, як поклониться, йому, запросить до господи. Та несподівано під дверима вона почула дитячий писк. Як одчинила двері, то побачила, що коло порога стоїть обдерта дитина. Одяг її був весь у крові. Жінка промовила:

— О, Господи!

Вона сказала, дитині, що їй поможе будь-хто, а жінці ніколи, бо вона чекає гостя. Та в двері більше ніхто не постукав. Дарма ждала жінка всю ніч Спасителя. Аж ось сниться їй, що Господь прийшов до неї, світилися ласкою його очі. Почала вона питати, чого він так довго не приходив. Одказав їй на це Господь, що він приходив три рази, а вона одсилала його шукати прихистку до інших. Зрозуміла тоді жінка, що Господь з’являвся їй у вигляді немічної бабусі, старця і хворої дитини.

Стала вона просити прощення, каятися в своїх вчинках. Простив Бог жінку і сказав, що кожен, хто вірує, повинен подати милостиню.

— Той, хто не поможе бідному в біді, не може й мені допомогти вірою і молитвою, — сказав Господь.