Українські народні казки

Про бідного багача

Українська народна казка Закарпаття

Жив бідний чоловік. Ліг він якось спати, та не міг заслуги. Лежав і думав: «Чому бідним тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? У одного багатство, маєток, і він ще відбирає гроші від бідних. Якби я був багачем, то не так би жив. Я би і сам жив і іншим би давав». Коли він так думав, почув якийсь голос:

— Бери будіралош і будеш багатим. У ньому лише один золотий, але як ти його візьмеш, то відразу появиться другий. Набери, скільки хочеш, і кинь будіралош у ріку. Доки не вергнеш будіралош, не можеш нікому дати ні один золотий, бо всі твої гроші стануть черепками.

Мало не здурів той чоловік від радості, коли запалив світло і увидів на столі будіралош. Узяв один золотий, а на його місці видить другий. Почав тягнути гроші, думаючи: «До ранку натягну стільки золота, що буде і мені, і другим людям. А вже тоді вержу будіралош у ріку.»

Та вранці подумав собі: «Велика купка грошей, айбо чому ще одну таку купку не натягнути за один день. Буде мені, буде й людям». Айбо коли прийшов вечір, жаль стало метати будіралош у ріку. Подумав, що зробить се вранці. Не спав цілу ніч і тягнув гроші із будіралоша.

Вранці захотів дуже їсти. У хижі нічого не було, а купити не міг, бо всі гроші стануть черепками. Кинути будіралош у ріку і того ранку пошкодував.

Так пройшов тиждень. Чоловік від голоду заслаб, айбо з будіралошом жаль йому розлучитися. «Хто би грошам не радий?» — думає собі.

Коли дуже зголоднів, поніс будіралош до води. Та не верг його. Пошкодував. І знову вернувся до хижі і почав тягнути золоті монети. Так і умер з будіралошом у руках серед великих купок золота. Ні собі, ні другим людям добра не зробив. Золото засліплює людей, робить їх зажерливими і нещасними.

На сьому казці кінець.

Походження та примітки

Про бідного багача. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 550. Друкується вперше. Один із варіантів цього сюжету в записі від Андрія Калина опубліковано в зб., «Як чоловік відьму підкував, а кішку вчив працювати: Закарпатські народні казки. Гумор та сатира / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1966.», с. 17 — 18. Від інших казкарів збірки сюжет не записано.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).

Про бідного багача

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив бідний чоловік. Ліг він спати, та не міг заснути. Лежав і думав: «Чому бідним тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? В одного багатство, маєток, і він ще відбирає гроші від бідних. Якби я був багачем, то не так би жив. Я би і сам жив, і іншим би давав.» Коли він думав, то почув якийсь голос.

— Бери капшук і будеш багатим. У ньому лише один червінець, але як ти його візьмеш, то відразу появиться другий, третій. Набери, скільки хочеш, і кинь капшука у річку. Доки не кинеш капшука не можеш нікому дати ні одного червінця, бо всі твої гроші стануть черепками.

Мало не здурів той чоловік від радості. Узяв один червінець, а на його місці видить велику купку грошей. Почав тягнути гроші, думаючи: «До ранку натягну стільки червінців, що буде і мені, і другим людям. А вже тоді кину капшука у річку.»

Вранці захотів дуже їсти. Але у клуні нічого не було, а купити не міг, бо всі гроші стануть черепками. Кинути капшук у річку того ранку пошкодував.

Так пройшов тиждень. Чоловік від голоду заслаб, та з капшуком йому жаль розлучатися. «Хто би грошам не радий?» — думає собі.

Коли дуже зголоднів, поніс капшук до води. Та не кинув його, пошкодував. І знову вернувся до клуні і почав тягнути червінці. Так і умер з капшуком у руках серед великої купи грошей. Ні собі, ні другим людям добра не зробив.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16 (5075). Про бідного багача. СУС — 745*. Записано 2008 року. Маланіч Мотрона Іванівна (1922). Черкаська область, Христинівський район, Шельпахівка