Українські народні казки

Про бідного чоловіка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Побралися юнак і дівчина. Була страшна бідність, це ще за кріпацтва. Осталася у жениха стара хата. Трималась хата, доки появилось двоє діток.

Однієї ночі упала стіна. Плачуть батько й мати. Чують голос долі:

— Змолоду погорюєш — на старість добре жити будеш.

На ранок пішла сім’я по миру. Йшли, йшли, сіли в полі відпочити. Діти потомилися. Іде пан шляхом. Його вразила врода жінки. Привітався. Розпитує.

— Йдемо у світ. Нічим жити, — говорить йому чоловік.

Пан вирішив купити жінку.

— Я обох виручу, — говорить він, — за ці гроші побудуєш хату, заведеш хазяйство, матимеш сім’ю. А жінку віддай мені. Попанує в мене.

Жінка не рішалась. Чоловік думає: «Я бідний. Помруть діти і жінка».

— Поживи хоч ти, — говорить жінці.

Вона погодилась. Пан на радощах дав рукавець золота. Чоловік плаче над дітьми, а тут орел де взявся. Схопив торбу з золотом і поніс.

Чоловік зостався з дітьми. Розгубився, йде із сльозами до села. Під селом яр і діти бояться йти. Взяв батько дівчинку на руки, поніс через яр, а хлопчик лишився. Доки вернувся — хлопчика вовк украв. Кинувся наздоганяти, та вовка не доженеш. Поки повернувся, дівчинку другий вовк поніс.

Пішов далі від свого горя. В степу стояла економія. Пан найняв чоловіка овець пасти. Виснажений, залишився. А панові білі овечки, погано окуповувались. Ось сказав він чоловікові:

— Що за рік дадуть білі овечки — те твоє. А що дадуть чорні — то моє.

Стали білі овечки окочуватися краще, ніж чорні. Пан вирішив розщитати наймита.

— Бери білих овечок і йди.

Білі овечки розбіглись. Не може чоловік з ними нічого зробить. Ледве догнав до села. Говорить господарю:

— Не можу удержати овець.

А той йому:

— Якось відбили люди дівчинку у вовка. Найми дівчинку.

Побачив чоловік її і пізнав свою дочку. Гонять овець удвох. У селі зупинились.

— Аби мені підпасича, — говорить чоловік до хазяїна, — давно колись відбили люди хлопчика у вовка. Бери його, він сирота.

Впізнав сина чоловік, зрадів. Майже ціле літо гнали овець утрьох. Притомились. Звернули в економію. Батько питає робітника:

— Спитай у пана, чи не купить моїх овець.

— Пан помер, — відказав робітник.

Вийшла пані, пізнала свого чоловіка:

— Будеш мені за хазяїна і за пана.

Став чоловік хазяйнувати. А неподалік дуб стояв старий. Спиляли якось дуб, а на ньому гніздо було. А з гнізда випав рукавець із золотом...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Осадча Мотря Максимівна (1932 року народження), Дніпропетровська область, Синельниківський район, Варварівка
139 (7292). Про бідного чоловіка. СУС 938В. Записали Сіліна Ірина та Кононенко Діана 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.