Про біду
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одного разу одружилися чоловік і жінка. От вночі лягли вони спати і приснилося жінці, що прийшла біда. От біда і каже:

— Коли ви хочете, щоб я до вас прийшла :в молодості, над старість чи в старості?

— Я пораджуся з чоловіком, — відповіла жінка.

От прокинулося подружжя зранку, а жінка й каже:

— Коли ти хочеш, щоб до нас прийшла біда: в молодості, над старість чи в старості?

Чоловік їй нічого не відповів. А наступної ночі до жінки знов прийшла біда. Але біда була вже не у сні, а наяву.

Почала розвалюватись хата, загорівся сарай і померла корова. А вже на старість жінці знов наснилась біда, вона їй каже:

— Я йду геть від вас і турбувати більше не буду, бо ви вже старенькі.

Після того сну, чоловік з жінкою зажили щасливо.

Про біду
Українська народна казка Чернігівщини

Хто біди не знає, хай мене спитає.

Моя хата скраю, я всю біду знаю.

Пішла біда в понеділок, били біду за безділок.

Пішла біда у вівторок, били біду разів сорок.

Пішла біда в середу, били біду по переду.

Пішла біда у четвер, то б’ють її ще й тепер.

Пішла біда у п’ятницю, били біду за ягницю.

Пішла біда у суботу, били біду за роботу.

Пішла біда у неділю, били біду за безділля.

Пішла біда лавками, били біду палками.

Пішла біда до шевців і накрала ремінців.

Сама собі дивується, що хороше обується.

Як оглянулись шевці, що немає ремінців, то погнались за бідою. Зловили, посадили в комору. А в коморі була мука. Як набере біда хуки-муки, як вдарить тропака, так і пішла вся мука з коряка. Розсердились шевці і прогнали біду.