Українські народні казки

Про білочку і зайчика

Українська народна казка Полтавщини

Живуть собі в лісі друзі — зайчик та білочка. Уночі зайчик спить під деревом у норі, а білочка — на дереві вгорі. І тоді все навколо стихає, лиш вітрець кущі колихає.

Та як прокинуться вранці друзі — іде галас по всій окрузі. Вони були такі пустуни, зранку до вечора стрибали, реготали, аж увесь ліс не мав спокою.

От одного разу каже їм велика мудра черепаха:

— Годі вам пустувати й галасувати! Хіба ви не боїтеся злих звірів і птахів — вовків, лисиць або хижих шулік?

— Не боїмося, не боїмося! — гукають зайчик і білочка.

А їм черепаха каже, що в сусідньому лісі є стара-престара ворона. І кричить вона страшно: «Кра! Кра!»

Зайчик і білочка злякалися, притихли. Але це продовжувалося недовго, вони знову почали галасувати, стрибати. Тим часом стара ворона з сусіднього лісу вже дізналася про цих пустунів. І вирішила їх спіймати.

Бачить ворона, на зеленій траві мурахи, метушаться двоє прудких малят, зайчик і білочка.

— Добридень, малята! Привіт вам із сусіднього лісу!

Почули це зайчик і білочка, припинили свою розвагу й нашорошили вуха:

— Із сусіднього лісу! Це з того самого, де живе страшна птаха ворона? Ви її знаєте?

— Знаю, знаю, — каже ворона, сама до себе нишком посміхаючись, — вона

то, може, й страшна. Але мене ви не бійтеся, підійдіть ближче! Грайтеся собі спокійно. Якщо та страшна птаха прилетить, я подам вам знак, тоді й тікайте!

Зайчик і білочка підійшли ще ближче.

— А який знак? — питають вони.

— Ось так — от голосно вигукну…

Тут ворона роззявила дзьоба та й вигукнула: «Кра!» Коли це глядь — на галявині вже нема нікого, ні зайчика, а ні білочки! Де ж вони поділися?!

А вони як почули страшний вигук, що про нього їм черепаха розповідала, так одразу дременули в кущі!

— Оце ж та сама ворона і є!

А ворона подивилася, здивувалася та й полетіла геть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

194 (4864). Про білочку та зайчика. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Стеценко Ганна (1942 року народження), Лукім’я, Оржицький район, Полтавська область