Українські народні казки

Про варені яйця

Українська народна казка Гуцульщини

Був оден пан. Він хотів проїхати світом і провидіти гори й доли. Хотів бачити, де що є. Приїхав він у одно місто, а в тім місті жидівський ресторан. І в тім ресторані він ночував. І коні, і фірман — все там спало. Жид, хазяїн ресторану, хотів з цим дідичем поговорити. Говорив із ним до пізньої ночі і просив його, що як буде вертатися із своєї дороги, аби знов повернув до него на ніч.

У якийсь час той повернувся і знов ночував у жида в тім ресторані. І пан дав тому жидови свою адресу, щоби колись оден до другого писали. І пан лишився жидови винен трохи грошей. — Я вам віддам, — сказав пан.

А той пан дуже любив їсти яйця. Коли він вечеряв і снідав у тому ресторані, вони разом з фірманом поїли багато яєць.

У рік жид пише до пана: «Заплати мені тілько й тілько грошей за яйця». Жид підчислив, що з тих яєць вийшли би курята. І були би з них кури, а від тих курей ще кури, і за рік випадало заплатити дуже великі гроші. Пан не хотів платити. Жид заскаржив у суд, і пан програв. Дається пан у вищий суд. У такий високий, що вже вищого суду не було. І в тому суді пан знов програв. І такі треба було кошти платити, що панського маєтку не ставало. Нарешті пан подався у суд заграничний. Може, він щось інакше буде рішати?

А в того пана був синок, який товаришував з сусіднім хлопцем. І сниться панови сон, що коли прийде заграничний суд, той хлопець має його вирятувати. І подає пан за свідка цего сусідського хлопця. Завідомляє пан того хлопця на ту й ту годину прийти на суд. А на тім суді буде багато людей. Цікаво чути, що то буде.

Тої днини раненько мати того хлопця перебирала біб. Котрий здоровий, садити, а котрий нездоровий, варити. Здоровий лежав окремо, а варений окремо. А сама мати пішла ямкувати, щоб посадити грядку бобу. І хотіла разом з хлопцем піти на той суд. Хлопцеви сказала, щоби кидав біб у ямки. Хлопець кидав і кидав біб варений. Мати замітила, що він кидає варений біб, і хлопця трохи била.

— Ти ж знаєш, що варений біб не зійде і нічого не вродиться! Хлопець плакав і не хотів іти на той суд. Мати присилувала його, щоб він ішов на суд, а сама залишилася загрібати біб.

Приходить хлопець на суд, а там адвокати, різні пани. Дуже багато людей чекають на хлопця. Бо хлопець запізнився.

Питається найвищий суддя:

— Синку, а чого ти такий заплаканий?

— Бо мене мати била, — відповідає хлопець.

— А за що тебе мати била?

— За то, що я кидав у ямки варений біб.

— Ти ж знаєш, синку, що варений біб ніколи не зійде і не буде родити.

А хлопець каже:

— А чому цему чоловікови присудили, що з варених яєць мають вийти курята?

А тоді суддя питає:

— А то які були яйця? Варені?

— Варені.

І програв жид. І вернув жид усі кошти, так, що продав на ті кошти свій ресторан. А той пан подарував той ресторан цему хлопцеви. І жиє він і сьогодні.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області
6 травня 1984 року
Оповідач: Шкрібляк Николай Остафійович (1907 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.