Українські народні казки

Про ведмедя, лисичку, вовка і зайця

Українська народна казка Полтавщини

Жили дід та баба. Якось баба й каже:

— Як нам забагатіть, діду?

Дід їй і відказує:

— Давай викопаєм здорову яму-вовківню. Туди будуть всякі звірі стрибать, от і проживемо.

Дід викопав яму, купив рушницю, щоб бити звірів та продавати їх. От він прийшов уранці, аж вовк у ямі. Вовк і каже:

— Не бий мене, дідусю, я тобі сто коней приведу.

Дід пустив. На другий день сидить у ямі ведмідь. Дід хотів із рушниці бить, а ведмідь і каже:

— Не бий мене, дідусю, я тобі принесу лубку меду.

На третій день дід прийшов, коли ж у ямі лисиця. Дід хотів убити лисицю, а вона й каже:

— Не бий мене, дідусю, я тобі в’язку курей принесу.

Дід пустив. На четвертий день прийшов дід — коли ж у ямі сидить заєць. Дід хотів уже брати рушницю, коли заєць і каже:

— Я тобі мішок грошей принесу.

Дід пустив. Коли ж вийшов вранці з дому, аж попереду вовк сто коней жене.

— Одчиняй, діду, ворота!

Дід одчинив, а за вовком ведмідь несе лубку меду, а за ведмедем заєць несе мішок грошей. За зайцем лисиця тягне в’язку курей. Лисичка-сестричка каже:

— Діду, ми будем у тебе жить.

А мед поставили у хаті. Лисичка-сестричка узнала, де мед стоїть, і коли всі поснули, вона тихенько устала, дверима рип-рип. З’їла вершок, потихеньку прийшла і лягла спать. То вовк, ведмідь і заєць питають:

— Де се ти була?

— Де була? На родинах.

— А як зовуть мале?

— Вершок, — каже.

Потім знову навідалась до меду. Поїла та й лягла. Вовк, ведмідь і зайчик питають:

— Де се ти була?

— На хрестинах.

— А як зовуть дитя?

— Серединка.

На третю ніч мед виїла і лубку вилизала. А її знову питають:

— Де се ти була?

— Еге, де була: на хрестинах.

— Дак як же звать?

— Поскрибочок.

Дід устав, пішов продивився до меду, а мед вилизали. Дід їх питає:

— Хто виїв мед?

А кожен і відмовчується. От дід і каже:

— Становіться ж на лавку. Кому буде найтяжче лізти, той і з’їв.

Лисичка ж плигнула на лавку як птиця, і вовк стрибнув, і заєць. А ведмідь як став лізти та кректати. Лисичка і каже:

— Бач, діду, от і знайшовся той, хто мед виїв.

Дід на них розсердився, повиганяв із хати. Вовк за коні, заєць за гроші, лисиця за курей, ведмідь за порожню лубку і пішли.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

136 (4728). Про ведмедя, лисичку, вовка і зайця. СУС 160+15. Записала Заєць Надія 2008 року. Заєць Олена Іванівна (1938). Полтавська область, Лубенський район, Литвяки