Українські народні казки

Про ведмедя

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Що ж там казки тієї, з комарів ніс!

Жив собі дід та баба. Так бідненько жили, нема чого й їсти. Дід каже:

— Пойду в ліс, да, може, що вб’ю там.

Пішов у ліс. Іде, йде, та натрапив на ведмедя, що спить. Дак він одрубав ведмедеві ногу, приніс додому. Баба її оскубла, шкіру зняла, порубала. Витопила піч, поставила м’ясо жариться. Ну, а сама сидить уже, вовну пряде.

— Будуть, — каже, — чулочки й рукавички тобі, діду, щоб не мерз.

А ведмідь і проснувся. Заболіла нога, дак він проснувся. На трьох ногах по сліду по дідовому й стрибає. Да й дострибав аж у село. Іде да каже:

Гу-уу-у-, гу-у,

На трох ногах іду!

Всі по селах сплять,

Всі по хатах сплять,

Одна баба не спить,

На моїй шкурі сидить,

Мою вовну пряде,

Моє мнясо пряже!

Гу-у, гу-у!

Да дійшов до хати, да в вікно морду встромив, каже в шибку:

— Давай, бабо, мою ногу!

Баба злякалась, дід злякався да під піч позалазили. А в них хатка така поганенька була. Дак ведмідь як дав їй да дав, то розвалив хату, забрав своє м’ясо, і шкіру, і вовну да й пострибав у ліс.

А дід з бабою так і осталися без м’яса.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

165 (5214). Про ведмедя. СУС 161А*. Записано 2008 року. Пасьменко Ярина Василівна (1922). Черкаська область, Маньківський район, Тимошівка

Про ведмедя

Українська народна казка Чернігівщини

Та що там тої казки — з комарів ніс. Жили собі дід та баба. Так бідно жили, що й не мали що їсти. От дід і каже:

— Поїду я в ліс, може, щось вполюю.

Іде, іде, та натрапив на ведмедя, який спав. Одрубав він ведмедеві ногу і приніс додому. Баба шкуру зняла, порубала, натопила піч і поклала м’ясо смажити. А сама сидить та вовну пряде.

— Будуть, — каже, — носочки і рукавиці тобі, діду, щоб не змерз.

А ведмідь прокинувся, бо нога заболіла. На трьох ногах по сліду дідовому стрибає. Дострибав аж у село. Іде та й каже:

Гу-у-у, гу-у-у!

На трьох ногах іду.

Усі по селах сплять,

Усі по хатах сплять.

Одна баба не спить

На моїй шкурі сидить.

Мою вовну пряде,

Моє м’ясо пече.

Гу-у-у, гу-у-у!

Дійшов до хати, морду і вікно встромив та й каже:

— Давай, бабо, мою ногу!

Баба злякалася і дід злякався та під стіл залізли. А хатка в них була поганенька. То ведмідь як гупнув, так і розвалив її, забрав свою ногу та й пострибав у ліс.

А дід з бабою осталися без м’яса.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

103 (4554). Про ведмедя. СУС 161А*. Записала Овсієнко Олена Миколаївна 2008 року. Овсієнко Антоніна Степанівна (1929). Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Об’єднане