Українські народні казки

Про вередливу бабу Палажку

Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі дід Панас і баба Палажка. Жили і горя не знали. Дід часто ходив до лісу полювати, ставив пастки на різного звіра та птахів. Одного разу вполював чудернацького птаха, якого, скільки живе, ще не бачив. Раптом птах озвався до нього:

— Випусти мене, дідусю!

Дід поглянув навкруги — нікого не видно. Здивувався старенький, може, вчулося. А птах знову промовляє:

— Відпусти мене, дідусю!

Як зрозумів дід Панас, що перед ним диво-птах, то аж упав від подиву. А птах продовжував:

— Якщо відпустиш мене, то матимеш усе, що забажаєш.

Після цих слів відпустив дід птаха. А той відійшов убік та й каже:

— Звати мене Фунді. Візьми ось цю кульку, потри її і тричі скажи: «Фунді-мунді». А потім попроси, чого бажаєш.

Дід оторопів від такого і стояв, мов закам’янілий. Поки дійшов до тями, то птаха вже не було. Прийшов дід Панас додому, розповів бабі Палажці про свої пригоди. Баба аж заніміла, коли дід показав їй чарівну кульку, що виконує всі бажання. А потім вихопила її з дідових рук і давай просити:

— Фунді-мунді, хочу палац великий, грошей багато, хочу бути королівною або краще царівною…

Все виконала дивовижна кулька. А баба Палажка так запишалася, що ні до кого з сусідів не ходила, чванилася, гордовито походжаючи своїми хоромами. А діда Панаса вигнала геть із двору, щоб виглядом своїм старечим не псував картину бабиного раю.

Заплакав дід Панас гірко-прегірко. Узяв ціпок, торбину з сухарями, пляшку води та й пішов у ліс. Присів дід на пеньок, аж тут яскраве світло освітило його. Дід аж очі зажмурив, а коли розплющив, то побачив Фунді, який схилився над ним. Птах знову заговорив:

— Чого ти сумуєш, дідусю? Як твої справи?

Розповів дід Панас доброму птаху про своє горе. А той наказав дідові йти назад у село, до замку, де залишилася Палажка. А ще Фунді дав дідусеві чарівну кульку для здійснення усіх бажань.

Прийшов дід додому, а баба вже на воротях стрічає і кричить:

— Геть з дому, старий пес!

Та тільки вимовила ці слова, як перетворилася на гидку-прегидку болотяну жабу. Надулася жаба та й лопнула.

А дід тільки зайшов на подвір’я, як вмить став парубком, вродливим і повним здоров’я. Невдовзі одружився Панас з доброю і гарною дівчиною. Так у любові і злагоді вони прожили до старості.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

275 (8177). Про вередливу бабу Палажку. СУС 555. Записала Бут Аліна 2010 року. Талда Софія Іванівна (1927). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоси