Українські народні казки

Про вірного слугу

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі цар. Мав він вірних слуг. Одного разу надумав він поїхати і подивитися, що на його землях робиться. Їхав він декілька днів і дуже втомився від далекої мандрівки. Застала його ніч в дорозі. А тут, як на зло, ще й дощ почався. Закутався цар у плащ і каже слугам:

— Оце якби де знайти теплу хату, чисту постіль та випить чогось, то нічого й журиться. До самого ранку казки б розказували, брехні точили.

Раптом один з слуг бачить, що далеко в темноті вогник світиться. Поїхали вона туди. Приїжджають, аж там і справді хата стоїть.

Зайшли в хату, а там все прибране, натоплено, ліжко розстелене, а на столі квас у глечику стоїть, хлібина лежить. От повечеряв цар зі своїми слугами та й вклався спать.

Заснули всі, крім одного слуги, якого цар дуже не любив за те, що він неповороткий був. А тримав він його при собі тільки тому, що цей слуга був великим вигадником, умів веселити царську родину.

Не спить цей слуга вночі. Раптом чує, як щось говорить:

— От лихі люди! Казали ж недавно, що якби їм тепла хата, чиста постіль та випить чогось, то до самого ранку казки б розказували. Хай начуваються тепер, хай не ждуть добра за те, що не виконують обіцяного. Оце як буде їхати цар додому, то побачить вишню з достиглими ягодами. Як скуштує він з своїми слугами ягід, то відразу перетворяться на дерева.

Злякався слуга, коли почув таке. А панові боїться розказувати, бо й так у нього в немилості.

Вирішив почекати, що ж воно буде далі. Так і лежав аж доки півні не заспівали.

Вранці повставали всі та й вирушили в дорогу. Їдуть вони собі та й їдуть. Аж бачать край дороги вишня невисока росте, а ягід на ній…такі спілі, мовби просяться, щоб їх зірвали.

Захотілося цареві ягід. Наказує він тому слузі, щоб зірвав вишень. Заліз слуга на коня, під’їхав до дерева, а тоді махнув мечем та й зрубав його. А воно враз перетворилося на попіл. Всі від здивування очі повитріщали, роти повідкривали і довго так стояли.

Зрозумів цар, що слуга йому життя врятував. Щоб віддячити йому, віддав цар за слугу свою доньку та ще й півцарства в придачу.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

146 (4752). Про вірного слугу. СУС —. Записано Гриценко Т. 2008 року. Кіяшко Е. Г. (1919). Полтавська область, Лубенський район, Шеки