Про горду Ґандзю

Українська народна казка Чернігівщини

Була собі мати-вдова. Мала три дорослі дочки. Всі вони ходили гуляти, а баба, материна мама, вже й каже:

— Ідіть, дівчата, гуляйте та будьте скромні. Не будьте горді, як та Ґандзя, не будьте Гандзями.

— А як це так?

— Ґандзя була дуже горда. Коли вона вже була дівкою, то собі не знаходила пари в селі, дуже перебирала. От в село з’явився якийсь козак, красивий, гарний. Ґандзя йому сподобалася, а він їй і каже:

— Ти красива, давай завтра підемо до вінця.

Ґандзя загордилася і під вінець іти не погодилася. Тоді, як козак виїхав з села, вона спам’яталася, та більше ні з ким не зустрілася. Так і залишилася Ґандзя навік дівкою. То вже й пісня є: «Ґандзя — птичка, Ґандзя — гарна молодичка».

Ото через те Гандзя зосталася в дівках, що була дуже гордою.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

161 (4002). Про горду Ґандзю. СУС —. Записав Микола Зінчук 27 жовтня 2007 року. Компанець Євдокія Сергіївна (1919). Чернігівська область, Носівський район, Плоске