Українські народні казки

Про двох братів і розбійників

Українська народна казка Кіровоградщини

Жили собі два брати на одній вулиці. Один був бідний, бо сімейний, а другий — багатий, бо бездітний. Та й через це вони не дуже родалися.

Бідний брат мав ішака і їздив у ліс по дрова. Напиляє, наламає сухеньких дров цілу в’язку, наложить на ішачка та й везе додому, щоб хату обігріть, їсти наварить. От поїхав він одного разу по дрова та й каже ішачкові:

— Ти попасися, а я полізу на дерево по сухенькі гілячки.

Виліз, тіки почав пиляти, аж чує гомін, лемент. Він тихенько притулився на дереві, аж бачить, ідуть коні, а на конях сидять озброєні розбойніки. Він добре роздивився, куди ж вони їдуть. Дивиться, велика крута гора. Під’їхали, главний злазить і каже:

— Сєм-сєм, одкрий двері!

Двері й відкрилися, і всі розбойніки увійшли. Коли чує:

— Сєм-сєм, закрий двері!

Двері закрилися.

Брат усе видивився і вислухав, як треба казать, та й думає: «Ану я підійду і скажу так». Пішов до тої гори, став коло неї та й каже:

— Сєм-сєм, одкрий двері!

А двері й одкрилися. Він зайшов і сказав:

— Сєм-сєм, закрий двері!

Двері й закрилися.

А він тим часом роздивляється, що ж там є. Дивиться, а то золоті монети, зброя і повно всякого добра. Набрав трохи він золотих монет в кишені і до дверей:

— Сєм-сєм, одкрий двері!

Тільки проказав, як вони відкрилися.

— Сєм-сєм, закрий двері!

Двері закрилися. Він швиденько до ішачка, положив на нього в’язку дров і поїхав додому.

І так він не раз і не два висліджував тих розбійників, і потроху, щоб непомітно, наносив золотих монет, а потім каже жінці:

— Піди до брата, попроси мірку і узнаємо, скільки у нас золота.

Пішла жінка, попросила. Не казала нащо, а вони й не питали. Але той брат узяв та й намастив дно мірки медом, щоб липке було. Принесла жінка мірку додому, поміряли вони золото, радіють, що буде за що дітям їсти купувати.

Однесла жінка мірку, подякувала, а не подивилася на дно. А на дні прилипли дві золоті монети. Багатий брат подивився, що прилипло золото, та й каже до своєї жінки:

— Де це вони набрали золота? Піду узнаю, та хай признається, бо заявлю.

Приходить той та й питає. От бідний брат і мусив розказати. Каже:

— Я ходю в ліс по дрова, а там є така гора, що до неї приїжджають розбойніки. У тій горі їхній склад. Треба казати: «Сєм-сєм, одкрий двері!»і вони відкриються. Побачиш, скільки там добра всякого, візьмеш трохи золота і скажеш: «Сєм-сєм, закрий двері!».

От багатий брат пішов у ліс, роздивився. А як почав набирати золота, то куди вже тільки не напихав. Підійшов до дверей та й забув, як казати треба. І почав:

— Овес, овес, одкрийсь!

Не одкриваються.

— Ячмінь, ячмінь, одкрийсь!

Не одкриваються.

— Кукурудза, кукурудза, одкрийсь!

Знову не одкриваються.

Аж тут уже й разбойніки приїхали, побачили чужого та й убили його.

А жінка ждала, ждала чоловіка, не діждалася, пішла до брата і все розпитала. А брат розказав, що і як він казав йому.

Потім на другий день приїхав бідний брат з жінкою, забрали брата й поховали. Більше бідний брат не їздив до тієї гори. Жили собі потихеньку, дітям було за що їсти купити, господарство завели. А братова жінка лишилася сама.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

77 (7957). Про двох братів і розбійників. СУС 676. Записала Білокрис Валентина 2010 року. Лисенко Ганна Макарівна (1936). Кіровоградська область, Новомиргородський район, Капітанівка