Українські народні казки

Про двох шахраїв

Українська народна казка Поділля

Жив собі Іван з жінкою. Жили вони дуже бідно. Не стало в них ні грошей, ні хліба, і залишилось хоч помирати Пішов Іван до брата, а брат у нього був багатший від нього, позичив у нього сто карбованців, щоб хоч трохи підкріпитись. Тоді пішов одного разу в шинок, наївся, напився, заплатив гроші шинкареві, більш ніяк те все коштувало, а коли шинкар давав йому здачу, він її не брав.

От шинкар цьому й здивувався, та й каже Іванові:

— Іване, чому ти здачі не береш?

А Іван йому й відповідає:

— Тепер у мене є гроші. Навіщо мені здача, коли мені цих грошей нема де дівати?

— Де ж ти їх береш? — ще більш здивовано запитав шинкар.

— Еге, де, — сказав Іван, — прийдеш увечері до мене, то я тобі покажу.

От шинкар іде ввечері до Івана. А Іван прийшов додому, прорізав у стіні дірку, дав жінці грошей, посадив біля дірки ззовні і сказав:

— Якщо я висуну лопатку з рублем, то ти і клади карбованець, якщо з трьома, то ти й клади три.

І так далі, а сам сів і жде шинкаря. От шинкар прийшов та й каже:

— Ну, Іване, показуй мені, де ж ти гроші береш.

А Іван взяв лопатку та й каже:

— Дивись. Ось у мене є лопатка. Коли я покладу на неї гроші і засуну в зроблену в стіні дірку, то тоді витягаю назад грошей вдвічі більше, ніж клав.

Тоді Іван взяв карбованець, поклав на лопатку, заклав у дірку і каже:

— Руб на руб.

А жінка сиділа біля дірки та й поклала на лопатку карбованець. І коли Іван витяг лопатку, то на ній лежало вже два карбованці. Шинкар здивувався і каже:

— Продай мені цю лопатку.

А Іван йому й каже:

— Навіщо ж я буду продавати, коли це готові гроші?

— Та ні, продай,— каже шинкар,— я тобі дам багато грошей.

Тоді Іван каже:

— Ну давай, якщо даси десять тисяч карбованців, та й забирай.

Шинкар заплатив Іванові десять тисяч карбованців, взяв лопатку, прийшов додому, прорізав у стіні дірку і каже жінці:

— Дивись, жінко, як я буду гроші добувати.

Він взяв лопатку, поклав на неї один карбованець, заклав у дірку і каже:

— Руб на руб.

А Іван в той час сидів біля дірки та й кинув на лопатку карбованець. А коли шинкар витяг лопатку, то на ній лежало вже два карбованці. Тоді він поклав на лопатку сто карбованців, заклав у дірку і витяг уже двісті карбованців. Тоді жінка й каже шинкареві:

— Та ти не тягай по сто карбованців, а поклади цілу торбу грошей та й витягнеш дві торби і тоді досить з нас грошей на ціле життя.

От шинкар так і зробив. А Іван сидів біля дірки .і коли шинкар висунув на лопатці торбу грошей, він ухопив її і побіг додому. Коли шинкар витяг лопатку назад, на ній не було нічого. Тоді він і догадався, що гроші взяв Іван. От він пішов до нього і каже:

— Іване, віддай гроші, бо як не віддаси, то я подам в суд на тебе.

А Іван відповідає:

— Ти куди хочеш подавай, що хочеш, те й роби, а я нічого не знаю.

Тоді шинкар подав у суд, прийшов до Івана і каже йому, щоб він на якийсь там день прийшов у суд. Коли настав той день, шинкар прийшов до Івана та й каже:

— Ходімо, Іване, на суд. Там будеш мені гроші віддавати. А Іван і каже йому:

— Ти йдеш на суд взутий і вдягнений, а в мене нема нічого. Якщо даси мені взутись та вдягнутись, то піду в суд.

Шинкар дав йому чоботи і свій костюм, та й пішли вони на суд. Коли шинкар говорив, як було діло з вкраденими в нього грішми, він тільки й казав, що Іван украв у нього багато грошей. А як він украв їх, він не говорив, бо не хотів показати, що Іван його обдурив. А Іван слухав, слухав його та й каже судді:

— Ви його не слухайте, бо він вам ще наговорять, що на мені його одежа.

А шинкар здивувався та й аж крикнув до Івана:

— А чия ж, як не моя?

Тут суддя подумав, що шинкар одурів, і відпустив Івана додому, а шинкаря нагнав. А Іван прийшов додому, живе з жінкою і хліб жує.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

35 (6364). Про двох шахраїв. СУС (-1585**). Записав Мельничук Максим 2009 року.
Оповідач: Мотрич Ф. Л. (1954 року народження) місто Вінниця Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.