Українські народні казки

Про доброго чаклуна і бідну вдову

Українська народна казка Кіровоградщини

Кажуть люди, що дуже давно жив на світі дідок, був він чаклуном. Жив у маленькому селі, а поряд жила одна вдова з двома синами. Старший син був розумний, а менший — дурень. Бідкалась вдова над долею меншого сина, та нічого не могла вдіяти.

От якось старший син пішов у ліс по дрова. Там зустрів його дідок і попросив, щоб той дав йому їсти. Хлопець не дав і подався собі далі. Рубав, рубав, доки не вдарив сокирою по руці. Йому було дуже боляче і він пішов додому. Це було йому покарання за грубість.

На другий день пішов менший син. Його також перестрів той самий дідок і попросив їсти. Жаль стало хлопцеві дідуся, і він дав йому окраєць хліба.

Старець подякував і наказав зрубати ясена. Юнак виконав наказ і відразу відчув, що в нього вселилась надзвичайна сила. Він приніс додому дуже багато дров. Мати і брат не могли зрозуміти нічого. Тоді хлопець їм все розказав. Крім сили чаклун нагородив його ще й розумом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

161 (8045). Про доброго чаклуна і бідну вдову. СУС —. Записав Нечитайленко Олександр 2010 року. Нечитайленко Валентина Іванівна (1950). Кіровоградська область, Новоархангельський район, Кальниболото