Українські народні казки

Про дурня Івана

Українська народна казка Кіровоградщини

Було у батька три сини. Два хороші, а третій — Іван-дурень. Вже сини повиростали, все сміялися із свого брата, а старому батькові було жаль сина. Але нічого вдіяти, і помер він від горя.

У той час цар віддавав свою єдину доньку заміж. З усього світу з’їжджалися женихи. Поїхали і наші два брати. Іван-дурень з ними не поїхав, а пішов до батька на могилу. От батько і говорить із могили до нього:

— Відійдеш від села, свиснеш і з’явиться тоді кінь. Сідлай його і їдь до царя.

Послухав його менший син, вийшов на село, свиснув і з’явився кінь. Іван вліз у праве вухо, а виліз у ліве. Осідлав коня і полетів високо-високо. Царівна сиділа у високому-превисокому замку та й тримала перстень. Кому на руку одягне царівна перстень, той буде її чоловіком. Підлетів Іван, але навіть не торкнувся руки царівни і поїхав додому. Аж за третім разом царівна одягла Іванові перстень. Прийшов він додому, перемотав палець, де був перстень, щоб брати не бачили. Та й ліг відпочивати.

А в цей час цар оголосив обід для всіх женихів. Багатих посадив по одну сторону і сам підносив їм наїдки і напитки. Бідних посадив у іншу сторону і звелів царівні пригощати. Враз царівна замітила перстень на пальці в Івана. Розчарувалася вона, бо хлопець був бідний та ще й на вроду такий собі. Але нічого не вдієш. Взяла вона його за руку та й підвела до батька. І тут хлопець став гарним та милим.

У неділю відгуляли вони весілля.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

318 (8220а). Про дурня Івана. СУС 530. Записано 2010 року. Лапчинська Раїса Іванівна (1925). Кіровоградська область, Бобринецький район, Тулубеївка