Про дівчинку Марійку і сріблясту рибку
Українська народна казка Кіровоградщини
У глибокому озері жила маленька срібляста рибка. А по тому озеру плавав великий лебідь з довгою шиєю і могутнім дзьобом. Одного разу зустрів лебідь рибку і захотів її з’їсти. Стала рибка проситися:
— Не їж мене, лебедику, красеню білокрилий!
А лебідь тоді сказав, щоб рибка дістала йому черевички, бо його лапки у воді мерзли.
Рибка швиденько поплила по озеру шукати черевички. І на дно озера опускалася, але ніде не знайшла. А потім підпливла до берега під очерет і гірко заплакала. Плач той почула жаба-скрекотушка і питає:
— Рибко срібляста, чого ти плачеш?
Рибка розповіла про своє горе. Зелена жаба вирішила допомогти. Виплигнула на берег і почала квакати. Почув її квакання горобчик і зацвірінькав. Жаба про все розповіла і попросила допомогти бідній рибці у біді.
Горобчик полетів у садок, де гуляла дівчинка Маруся, і про все розповів. Дівчинка принесла свої черевички і наказала хутко летіти, щоб врятувати рибку.
Горобчик оддав черевички зеленій жабці-скрекотушці. Жаба плигнула у воду і подала їх сріблястій рибці. Та дуже зраділа і зараз же попливла до лебедя. Черевички лебедю дуже сподобалися і він більше не чіпав рибку.
Так і до цього часу лебідь у червоних черевичках.