Про діда Гопку

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Ця казочка — то бубликів в’язочка. Ось один бубличок — то бабин вузличок. А що там у вузличку? Ага, не догадались. Там бабин дідок Гопка. Він усьому раду в баби Федорі дає.

— Сій, бабо, жито, та будемо жити, — дід бабі радить та грабельки ладить.

Як посіє та й поволочить, дідові голови баба не морочить.

— Отак, бабо, посіяли вже ми жито, а весною гречку, тільки не роби мені суперечку.

— Ні, голубчику, сивий чубчику, не гречці сили дай, а посій конопельки.

— Оці мені твої витребеньки. А гречаники, галушечки для якої душечки?

Мовчить баба Федоря, щоб не було в хаті лиха й горя, бо знає: доки діда — доти

й хліба. Та й сховала у вузличок, мовляв, до весни, дідусю, суперечить зараз боюся.

Зелене жито сніг біленький накрив, земля спочиває, а дід Гопка смачні бублики з бабою споживає та хорошої весни дожидає.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

16 (5471). Про діда Гопку. СУС —. Записано 2008 року. Проненко Андріян Демидович (1939). Черкаська область, Городищенський район, Вільшане