Українські народні казки

Про діда, бабу і курочку рябу

Українська народна казка Полтавщини

Жив дід та баба, та була у них курочка ряба. Та знесла вона яєчко. Дід бив-бив — не розбив. Баба била-била — не розбила. Та положила яєчко на поличку та в рукавичку. Мишка бігла, хвостиком зачепила. Яєчко упало, покотилось, розбилось. Дід плаче. Баба плаче, а курочка кудкудаче:

— Цить, дідусю! Цить, бабусю. Знесу вам яєчко не просте, а золоте.

Та нанесла багато яєчок. А посиділа, посиділа на них та й вивела курчат. Вивела їх у двір, а баба дивиться, чим же їх годувать? Подивиться-подивиться, а в курки ж немає ні цицечки, ні пипочки. Дивилась, дивилась та й стала ту квочку бить. Б’є її, б’є., а курка кричить.

Ось іде хлопчик і питається:

— Ти нащо ж ти бабусю її так б’єш?

— Та як же ж не бити: вона вивела курчат, а годувать же нема чим. Нема ж у неї ні цицечки, ні пипочки. Чим же ж їх годувати?

А він каже:

— Та ти ж. не так, бабусю. Візьми пшінця, посип їм, вони поклюють і наїдяться.

Баба так і зробила: пшінця посипала, курчатка наїлися, пораділи, повеселіли, побігли гулять собі з квочкою. А хлопчик пішов собі. Радіє, що так угодив, поміг їм.

Ось баба пошила сорочку дідові. Пошила, сорочку, наділа на його, а він не влазить. Ну-ну, вона тягне, тягне ту сорочку, а дід не влазить в ту сорочку. Вона розсердилась на того діда, та кричить, та б’є його. Ось уп’ять іде той хлопчик. Каже:

— За що ж ти, бабусю, його б’єш?

— Як же, каже, як сорочку пошила, а він не влізе в неї.

Хлопчик взяв, подививсь, подививсь, прорізав дірки і на рукави, й на голову, надів на діда і все. Баба зраділа, подякувала хлопчикові. А він пішов.

А то ще напали на діда й бабу воші. Баба била-била ті воші дідові, а дід бабі не вміє бити. Знову кричить вона та лає діда. Коли іде той самий хлопчик та й питає:

— За що це ти на нього, бабусю, так кричиш?

А вона каже:

— Воші я йому б’ю, а він мені не хоче.

— Так ти, — каже хлопчик, — дивись: отам два собаки гризуться. Так ти піди і встроми між них голову. Вони тобі, — каже, — і поб’ють

От дурна баба схопилась, побігла. Собаки гризуться. Вона встромила голову, так вони її скусали, ту голову. А хлопчик пішов собі.

Отак хлопчик провчив бабу за її дурість.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

167 (4817). Про діда, бабу і курочку рябу. СУС2022В+1204**. Записала Кльокта Тетяна 2008 року.
Оповідач: Лях Наталія Василівна (1941 року народження), Малі Будища, Зіньківський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.