Про дідича, ксьондза і фірманів
Українська народна казка Покуття
Їхали фірою ксьондз і дідич. Ксьондз їхав своєю фірою з фірманом, а дідич із своїм фірманом їхав напроти. А там була велика яруга і об’їхати не було куди. Треба було випрягати коні і вози перетягати самотіжно. Треба злазити з возів, і не хочуть злазити ні дідич, ні ксьондз. Сидять на своїх возах. Мусять самі фірмани тягнути вози. Приходить дідичів фірман до ксьондза та й каже:
— Ти чого не злазиш?
Та й питає того другого фірмана:
— Хто це? Кого ти везеш? А той каже:
— Ксьондза.
— Так? Ану злазь!
А він не хоче. А фірман каже:
— Злазь, бо б’ю.
— То бий, — каже ксьондзів фірман, — а я йду бити твого пана. Приходить той фірман до пана.
— Чого, — каже, — не злазиш? Та й питає ланового фірмана:
— Ти кого везеш? Каже той:
— Я везу дідича.
— Ану злазь!
Не хоче. Тоді починає бити дідичів фірман ксьондза. А ксьондзів фірман б’є дідича.
— Ану злазь!
І тоти позлазили, і перетягли гуртом брички самотіж. Та впрягли коні і розійшлися.