Українські народні казки

Про дідича, ксьондза і фірманів

Українська народна казка Покуття

Їхали фірою ксьондз і дідич. Ксьондз їхав своєю фірою з фірманом, а дідич із своїм фірманом їхав напроти. А там була велика яруга і об’їхати не було куди. Треба було випрягати коні і вози перетягати самотіжно. Треба злазити з возів, і не хочуть злазити ні дідич, ні ксьондз. Сидять на своїх возах. Мусять самі фірмани тягнути вози. Приходить дідичів фірман до ксьондза та й каже:

— Ти чого не злазиш?

Та й питає того другого фірмана:

— Хто це? Кого ти везеш? А той каже:

— Ксьондза.

— Так? Ану злазь!

А він не хоче. А фірман каже:

— Злазь, бо б’ю.

— То бий, — каже ксьондзів фірман, — а я йду бити твого пана. Приходить той фірман до пана.

— Чого, — каже, — не злазиш? Та й питає ланового фірмана:

— Ти кого везеш? Каже той:

— Я везу дідича.

— Ану злазь!

Не хоче. Тоді починає бити дідичів фірман ксьондза. А ксьондзів фірман б’є дідича.

— Ану злазь!

І тоти позлазили, і перетягли гуртом брички самотіж. Та впрягли коні і розійшлися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Грушка, Тлумацького району, Івано-Франківської області
14 липня 1992 року
Оповідач: Цуркан Федір Іванович (1912)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.