Українські народні казки

Про дідового кугутика і бабину курочку

Українська народна казка Бойківщини

Мала баба курочку, а дідо кугута. Каже баба до діда:

— Діду, твій кугут нич не робить. Моя курочка яйце несе, а він даремно хліб їсть. Та загнав би-сь кугута десь на зарібки.

Прийшов дідо від’кугутови та й говорить до нього:

— Пішов би ти, кугутику, десь на роботу та заробив дідови трохи грошей.

На другий день рано встає дідо, кугута нагодував, напоїв, кугут крильми побив, стріпався та й пішов у дорогу. Іде він, і надибує його лис.

— Кугутику-рябушику, куди ти йдеш? Я тебе зараз із їм.

— Ні, лисе, ти мене не їж. Я сухий. Залізь мені в д…

І поліз лис кугутови в д…Іде кугут далі і несе в собі лиса. Надибує його медвідь:

— Куди ти, кугутику, йдеш?

— Іду на роботу.

— Я з тебе зараз кров виссу.

— Що ти з мене виссеш? Я худий. Я тебе ліпше погодую. Лізь мені в д…

І заліз медвідь кугутови в д…

Іде кугут далі, і надибує його вовк. І каже:

— Я тебе, кугутику, з’їм.

— Ти мене, вовчику, не їш, бо ти мною не наїшся. Я тобі в великій пригоді стану. Лізь мені, вовче, в д…

Заліз вовк йому в д…і йде кугут далі. Ішов, ішов і дуже далеко зайшов, до одного пана. Вискочив собі на паркан, стріпав крилами і красно піє. Вийшов пан, увидів його, повернув до хати і говорить:

— Ти знаєш, пані, який у нас кугут красний піє на паркані?

А пані говорить:

— А може би ми його нагодували? Даймо йому їсти, пити і закриймо його межи кури.

Вони його напоїли, накормили та й верли межи кури. А кугут говорить:

— Лисе, вилізь із д…

Виліз лис із д…, поїв кури та й знов заліз у д…А пані вийшла рано випущати кури — ні одної курки нема. Що за диво? Де ділися кури. По певно кугут винен, певно він задзьобав. Загнати кугута до стайні межи худобу!

На другу ніч пустили кугутиа до стайні межи худобу, а кугут межи худобою каже:

— Вилізь, вовче, з д…

Вовк виліз із д…, позаїдав корови, наївся добре.

— Лізь, вовче, назад, у д…

І вовк заліз назад. А рано виходять до стайні — корови позакусувані лежать!

Рано вийшов пан коні впрягати — коні мертві лежать. Що з тим кугутом роботи? Веречи його в воду, най ся втопить. Та й верли кугута в воду. А кугут говорить:

— Бери, дупо, воду, бери, дупо, воду.

І забрала д…всю воду. Прийшов кугут на подвір’я до пана.

— Кукурі-ку-у-у!

— А шляк би тя трафив!

Каже пан до пан:

— Що з тим кугутом зробити? Розпалити в печі і його спалити.

Напалилив печі, червоніється грань. Та якось того кугута їмили і верли його в піч. А він говорить:

— Лий, дупо, воду, лий, дупо, воду!

Та й кугут вогонь залляв. Та виліз із печі і знов:

— Кукуріку-у-у!

Каже пан до пані:

— Непорадна година з тим кугутом. Знаєш, що з ним зробити? Веречи його у велику гелетку і сипати на нього гроші. І гроші його задушать.

Їмили кугута, запхали його в бочку і сиплять на нього гроші. А кугут каже:

— Бери, дупо, гроші, бери, дупо, гроші!

І забрала д… всі гроші. Вискочив кугут з бочки, крилами збив та й пошнурував. А недалеко дідової хати виліз із кугута лис, виліз вовк і виліз медвідь і подякували вони когутові за те, що понаїдалися. І пішли вони своєю дорогою, а кугут своєю.

Приходить кугут на своє подвір’я та й закукурікав. А дідо з хати та й до кугутика. А кугутик переліз через поріг та й каже:

— Сип, дупо, гроші!

Сипляться гроші, а дідо каже до баби:

Дивися, бабо, скільки кугут грошей заробив. Ти вижений совю курку на зарібки.

Прийшла бабуся до курочки:

— Курочко, іди на зарібки та принеси бабі грошей.

Та й курочка іде на зарібки і так пишається. І зайшла вона в ліс. А з лісу вибігає лис і каже:

— Курочко, де ти йдеш?

— Де йду? Іду на зарібки.

— Я тебе, курочко, з’їм.

Та й їмив курочку та й з’їв. Та й конець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

142 (2114). Про дідового кугутика і бабину курочку. СУС 715А. 4 січня 1990 р. Шуптар Катерина Миколаївна (1922). Львівська область, Турківський район, село Ясінка