Українські народні казки

Про жіночу долю

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Одного разу посварилися дві жінки — гарна і негарна. Негарна розсердилася і каже гарній:

— Хоч я і погана, зате моя доля хороша. А ти ось гарна, а зате твоя доля погана.

Домовились вони перевірити. Зварила кожна своїй долі борщ і кашу, прийшли опівночі на перехресну дорогу. Погана перша вийшла наперед, розв’язала свої горщики, зверху поклала чисту ложку, відійшла трохи від хреста і каже:

— Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Сказала вона раз, вдруге. За третім разом приходить панич, та такий хороший та гарний, що й надивитися на нього не можна. Взяв він ложку, попробував спершу борщ, потім кашу. Поклав ложку зверху, загорнув у рушник гроші та й десь зник.

Погана жінка забрала горщики, взяла з рушника гроші і каже до гарної:

— Ну, тепер ти клич свою долю вечеряти!

Гарна жінка поставила свої горщики, розв’язала їх, відійшла і гукає:

— Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Гукнула вона раз, гукнула другий, а за третім разом як піднявся вітер, буря. Пісок несе, дерева ламаються! Аж ось виходить доля гарної жінки — погана, кудлата, та ще й з хвостом. Виїла все з горщиків, поперевертала, побила їх та й пішла геть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

90 (7241). Про жіночу долю. СУС —. Записав Павлов Ян 2009 року. Пронько Валентина Кирилівна (1916). Дніпропетровська область, Новомосковський район, Новомосковськ

Про жіночу долю

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У нашій місцевості існує цікава легенда про день великомучениці Катерини, або як називають у народі — свято дівочої долі.

Одного разу посварилися між собою дві жінки — гарна і негарна. Негарна розсердилась і каже до гарної:

— Хоч я і погана, зате моя доля хороша, а ти ось гарна, а зате твоя доля погана!

Умовились вони перевірити. Зварила кожна своїй долі борщ і кашу, прийшли опівночі на перехресну дорогу. Погана перша вийшла наперед, розв’язала свої горщики, зверху поклала чисту ложку, відійшла трохи від хреста і каже:

— Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Сказала вона раз, сказала і вдруге. За третім разом приходить панич, та такий же хороший, такий гарний, що й надивитися на нього не можна. Взяв він ложку, попробував спершу борщу, а далі каші. Поклав ложку зверху, загорнув у рушник гроші і не знати де подівся...

Погана жінка забрала горщики, взяла з рушника гроші і каже до гарної:

— Ну, тепер ти клич свою долю вечеряти, як я кликала!

Гарна жінка поставила свої відерні горщики, розв’язала їх, відійшла від хреста і гукає:

— Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Гукнула вона раз, гукнула й другий, а за третім разом як піднявся вітер, буря. Пісок несе, дерева гне та ламає — таке робиться, що Господи! Коли глянула — виходить доля гарної жінки така ж погана, обірвана, кудлата та ще й з хвостом. Виїла все з горщиків, поперевертала їх, побила і пішла собі геть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

107 (5580). Про жіночу долю. СУС —. Записано 2008 року. Вакуленко Галина Григорівна (1935). Черкаська область, Чигиринський район, Медведівка