Про зайчика Вуханя і пуголовка Квака
Українська народна казка Полтавщини
Одного чудового весняного дня в зеленому лісі під великою пухнастою ялинкою в родині зайців народився маленький зайчик. У нього були такі гарні довгі вуха, що мама і тато назвали його Вуханем. Усю весну зайчик жив під ялинкою і дуже боявся відходити далеко від господи. Тато-заєць казав дружині:
— Ну й страхопуд росте в нас, усього боїться. Як він буде жити на світі?
І ось одного разу Вухань вирішив іти знайомитися з навколишнім світом. Чимчикував зайчик по лісу і помітив між деревами якийсь блиск. Це було лісове озеро. Вуханю стало цікаво, що то таке. Він підбіг до плеса і побачив, що там хтось є. Зайчик сполохано запитав:
— Ти хто?
— Я пуголовок Квак, — відповів невідомий.
— А я зайчик Вухань.
— Давай товаришувати.
— Гаразд.
Так і розпочалася їхня дружба. Тепер Вухань не сидів вдома. Мама-зайчиха навіть була незадоволена, коли зайчик не встигав повернутися додому на обід.
Проминуло тепле літо і дощова осінь. Настала зима. Одного дня Вухань, як завжди, прибіг до озера. Але Квака там не було, і на великий подив Вуханя, води, від якої у нього були постійно мокрі лапки, теж не було. Усе озеро було гладеньке і блискуче. Зайчик повернувся додому й усе розповів татові. Тато пояснив йому, що плесо замерзло до весни.
Вухань щодня бігав до озера, але там нічого не змінювалося. І ось нарешті сонечко почало світити яскравіше, Сніг почав танути, зазеленіла перша травичка, і з’явилися проліски. Заєць побіг до озера з надією побачити там свого друга. Але на місці їх зустрічі сиділа велика зелена жаба. Вухань злякано запитав:
— Ти хто така?
— Вуханю! Невже не впізнаєш!? Це я, Квак!
— Не може бути, — відповів Вухань.
— А ти подивися на себе, — сказала жаба.
Вухань подивився на своє відображення у воді і побачив великого сірого зайця.
— Ми просто виросли, — сказав Квак.
Вухань усе зрозумів і засміявся.
Їхня дружба тільки міцнішала з роками. Ще не раз озеро покривалося льодом, а в зайчика з’являлася нова шубка.
Рано навесні, коли наставав марець, на березі лісового озера можна було побачити дивну картину: жаба і заєць весело розмовляють і сміються. Хоча, що тут дивного, адже вони давні приятелі.