Українські народні казки

Про зозулю

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

У густому дрімучому лісі зозулька звила гніздо. В нього нанесла яєчок і вивела маленьких пташенят. їх було двоє: дівчинка і хлопчик. Маленьку зозульку звали Лада, а бешкетника — Якубком.

Зранку до ночі мати носила їм їстоньки, шукала черв’яків, учила літати, але в них ще не зовсім добре це виходить. Діти з кожним днем підростали на радість матері. Але трапилося горе...

У синім високім небі пролітав орел. Він побачив серед дерев гніздечко і вхопив одне пташеня, ним був Якубок.

Повернулася мама з полювання і побачила, що немає Якубка. Вона вся знервована полетіла його шукати. Зозуля літає і шукає свого синочка і по цей час чути:

— Якубку! Якубку! Якубку!.

Якщо прислухатися, як співає зараз зозуля, то це звучить так: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

248 (7393). Про зозулю. СУС —, новотвір. Записала Юрченко Наталія 2009 року. Ненашко Олександра Олександрівна (1942). Дніпропетровська область, Межівський район, Новопавлівка

Про зозулю

Українська народна казка Чернігівщини

Кажуть, що в одному селі жила дівчина, яка називалася Зозуля. Не дурна була, а розумна, красива, тільки лінива здорово. Якось послала мати свою Зозулю брати льон під лісом. А вона не льон брала а вилізла на високого дуба, сіла собі на велику гульку і до хлопців:

— Ку-ку! Ку-ку!

А мати уже зварила їсти да й понесла дочці у поле, щоб їй ще й помогти. Підходить ближче і бачить, що її Зозуля сидить на дубі і до хлопців кує. А мати тоді каже:

— А кувала б ти, доню, доки світу і сонця!

І тут сталося диво. Од материного прокльону у Зозулі почали рости крила. Заплакала вона, знялася і полетіла. Але і птицею Зозуля осталась лінивою: гнізда не в’є, на яйцях не сидить, дітей не годує. Тільки літає лісами і борами, людям роки рахує, сміється з тих, хто скоро вмре. А дівчатам каже, коли вони заміж підуть.

А ще старі люди кажуть, що коли зозуля плакала, як її рідна мати прокляла, то сльози упали на землю. Від тих сліз виросли невеличкі зелені паросточки, які стали називаться зозулиними сльозами.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

200 (4382). Про зозулю. СУС —. Записали Мормоленко Світлана Анатоліївна та Мормоленко Оксана Михайлівна 2008 року. Василенко Катерина Михайлівна (1934). Чернігівська область, Ніжинський район, Кукшин