Українські народні казки

Про зрадливу жінку і хитрого чоловіка

Українська народна казка Покуття

Жили чоловік з жінкою. І вона не дуже його любила і заглядала за другими. І до неї заходив любас, котрий був їй до вподоби. Чоловік уже повидів, що вона за другими заглядає. А другий чоловік, його товариш, його нарадив, що тут можна зробити.

І чоловік зробився «слабий». Та й каже жінці:

— Там є такий дуб дуплавий, а в нім сидить ворожка. Вона багато людям помагає. Іди до тої ворожки. Може, вона порадить, як мені вилікуватися.

Набрала вона грошей і пішла до того дуба. А він скочив з ліжка і навпростець побіг до того дуба. І заліз у дупло і чекає. Приходить його жінка й питає:

— Є там хто чи нема?

А він відти зміненим голосом обзивається:

— Є.

— Дубе, дубе, що робити, аби мій чоловік умер?

Озми заріж ситу чорну курку, принеси півлітер дуже моцної горівки і навари пирогів з сиром. Ще й у сметану би мачав. І він від горівки оглухне, а від масної юшки осліпне. І трохи з’їсть пирогів, і конець йому буде, вмре.

Вона почула це, заплатила і пішла додому, а він побіг направці та й знов ляг. Та й лежить, а незадовго входить жінка. А він питає:

— Ну й що? Була-с там, коло того дуба?

— Була-м.

— І що тобі та ворожка з дуба сказала?

— Казала, що ти одужаєш. І казала, би зарізати чорну курку. І наварити пирогів з сиром, і сметани дати. І моцної горівки купити.

— Но то так і роби, як вона казала. Бо я не можу, я вже заслаб до краю.

А потому чоловік ще її спитав:

— А ти ворожці заплатила?

— О, заплатила.

Та й уже вона то все пририхтувала і дала ’му насамперед горівки. Він випив тої горівки і каже:

— Жінко, я чо’сь не чую добре.

А відтак дала ’му ще юшки тої масної.

— Я те, — каже, — чогось осліп. Не вижу вже.

Та й потім дала вона ’му пирогів. А він з’їв пару пирогів та й усе. Зажмурився, протягся та й решта. Тоді вона закликала до хати любаса і каже йому:

— Би ти цю горівку не пив, бо він від неї вмер. І би нічого не їв. Я дам тобі всього другого.

І вона пішла по горівку. А чоловік помаленьку з постелі встав, узяв макогін і скочив борше до дверей, аби той не втік. І як дав тому любасови пару макогонів, то той і простягся серед хати. А чоловік узяв стакан, що з него сам пив, і кинув коло него на землю. І запхав ’му пиріг у писок. А сам ляг і знов накрився з головою. І лежить.

А жінка приходить і приносить горівку. Як увиділа, що він лежить і пиріг з рота стирчить, та як почала заводити:

— Чи я тобі не казала: «Зачекай, я принесу»? А ти не міг почекати? І дуже плакала.

—...І стакан коло тебе на хаті. Нащо ти пив ту горівку? А він встає і починає бити жінку. Набив добре і каже:

— То ти така вірна мені?! Ти не пішла до дуба, аби я подужав, а пішла питати, що робити, аби я вмер?

Вона просилася, аби він її більше не бив. І сказала:

— Сего більше не буде.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Долина, Тлумацького району, Івано-Франківської області
17 липня 1992 року
Оповідач: Павлюк Андрій Михайлович (1915)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.