Українські народні казки

Про калину

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Дуже давно жила на світі дівчинка Калинка. Не було у неї ні батька, ні матері. Пішла вона одного разу у ліс, щоб сухого гілля наламати.

Прийшла, дивиться, аж стоїть кущик та такий сухий, жодного листочка немає. Жаль стало кущика Калинці, викопала та й узяла з собою. Прийшла до хати, вибрала гарне місце та й посадила деревце. Старанно поливала його Калинка, доглядала, а навесні деревце зацвіло ніжним білим цвітом. Як наречена стояв калиновий кущ. Хто не йшов — милувався кущем. Дівчата вплітали в свої коси цвіт куща дівчинки Калинки.

Коли ж прийшла чарівна осінь, одягнувся і кущ Калинки в золоті шата, та ще й повісив на віти монисто — ягоди червоні, мов кров.

І старі, і малі дивувалися кущем Калинки.

Пройшла осінь. Завіяло, замело білою віхолою. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним монистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику.

З тих пір вирощують українці Калинкові кущі, які звуть калиною.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

204 (5442). Про калину. СУС -, новотвір. Записано 2008 року. Гегельська Галина Михайлівна (1929). Черкаська область, Шполянський район, Шпола

Про калину

Українська народна казка Кіровоградщини

У березі, біля дерев стояла гарна біла хатинка. Там жила сім’я і була у них дочка Калинка — гарна, працьовита, хазяйновита дівчина, приязна до усіх. Покохав дівчину могутній козак Іван. Були вони чудовою парою. Вже заслав до батьків Калининих Іван сватів. Радо їх зустріли з рушниками і стали готуватися до весілля. Калина готувала посаг та уквітчувала рушниками хату. Садила найкращі квіти надворі і була дуже щаслива.

Але сталося велике лихо. На село насунулась сила-силенна татар. Іван прибіг до хати своєї нареченої боронити її та її сім’ю. Гострий був у нього меч, могутній був парубок, але сили були нерівні. Кількома хвилями навалювалися татари. Поранили вони Івана, краплі його крові оросили землю. Стала йому на допомогу тендітна наречена. Слаба була дівчина, та вміла вона володіти мечем, і силу духу мала незламну. Кілька днів боронили вони своє обійстя, а дивлячись на хоробрість наречених, всі люди в селі стали на захист своєї землі. Три дні і три ночі тривала смертельна битва. Відбили люди бусурманську навалу. Оговтались від лиха та усім селом справили весілля Івана та Калини.

Коли заходили молоді до хати, виросли чудові кущі з різьбленим листям, чудовими ягодами червоного кольору з сердечком всередині. Всі селяни здивувалися, і на честь великого кохання та хоробрості назвали кущі калиною.

Досі на Україні живуть нащадки Івана та Калини, і на честь своїх славних предків висаджують кущі калини.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

305 (8205). Про калину. СУС —, новотвір. Записала Правосудько Юлія 2010 року. Бублик Марія Кирилівна (1922). Кіровоградська область, Долинський район, Долинська