Про кизил

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Цю казку розповіла мені мама, а їй бабуся, а тій — прабабуся.

Було це дуже давно, тоді, коли прийшла на землю весна. Навкруги рослини зацвітали, бубнявіли бруньки, передвіщаючи урожай ягід. Люди почали хапати собі все підряд. Побачив бог, що на землі безлад, і наказав вибрати собі лише одне дерево. Наша прапрабабуся вибрала вишню. Чорт хотів усіх перехитрити. Він схопив дерево, яке зацвіло перше. Це був кизил. Чорт думав: «Зацвіло першим, то будуть перші ягоди. А перша ягода — це гроші».

Наставало літо, достигали абрикоси, вишні, черешні, сливи, а кизил — зелений. Злиться чорт. Ось уже кизил почервонів, але ще кислий. Насміхаються люди над чортом, бо хотів перехитрить усіх, а залишився з носом.

— Тоді самі збирайте урожай, — відмовив чорт.

Коли прийшла осінь, то на кущах кизилу з’явилися чорні соковиті солодкі ягоди. Зібрали люди ягоди, продали. Ще більше розізлився чорт і зробив так, щоб наступного року вдвічі більше було врожаю. Люди зраділи, але не відчували це. Кизилу вродило багато. Люди зібрали його, продали і заробили грошей багато. Для такого врожаю сонце посилало більше тепла. За літо сонце втомилося, зносилося. І настала така холодна зима, що вимерзли у людей всі сади. Відтоді і виникло прислів’я: «Коли на кизилі великий урожай — буде холодна зима».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

131 (5337). Про кизил. СУС —. Записано при житті. Тараленко Якимина Язикіївна (1896). Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, Квітки