Про ковбаси

Українська народна казка Чернігівщини

Жили собі дід і баба. Вгодували вони кабанчика, зарізали та заходились чинити ковбасу. Кожен рахує по-своєму. Дід нарахував вісім ковбас, а баба — сім , бо одну сама сховала. Зайшла суперечка. Дід кричить, що вісім, а баба — сім. От він і каже:

— Якщо ти так, то я візьму і помру.

Ліг на лаві і помер. Діда треба оплакувати, як годиться на селі, а в баби сліз нема. А тоді до покійника наймали плакальницю. От баба і попросила куму, щоб та причитала за гробом. Іде кума та й співає:

Ой тужу я, тужу, по чужому мужу.

А чи буде решето бобу?

А баба ззаду:

— Буде, буде.

Через деякий час кума знову своє провадить. А дід відкрив очі та й до баби:

— То скільки було ковбас?

А баба:

Ой, сім, сім, одну сама з’їм!

Розсердився дід, що баба його не шанує, устав з домовини та й вигнав бабу з дому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

35 (4353). Про ковбаси. СУС (1365І*). Записано 2008 року. Швачко Катерина Михайлівна. Чернігівська область, Городнянський район, Володимирівка