Українські народні казки

Про козацький звичай

Українська народна казка Бойківщини

За козацької влади було так: як чоловік уб’є когось, або спалить, або наробить якоїсь авантури, за таке треба вбивати. Котрі жонаті і заміжні, тих за такі провини вбивали, а котрі дівки або хлопці, то їх можна було визволяти. Як дівка ґарантувала: «Я за того хлопця віддаюся», то його випускали на волю.

А єден хлопець наробив дуже авантури в селі, дівки його не хотіли, бо він бандит був — скоїв велику шкоду в селі. І село мало його вбити. Прийшов священик, прийшли судді і ведуть його на цвинтар. Там має бути суд. І оголосив суддя:

— Хто би хотів за него вийти заміж, котра дівка хоче, то можем його випустити.

Такий був приказ від козаків. І сказала єдна дівчина, така погана з лиця:

— Я за него віддаюся. А він їм:

— Як я маю з такою жити, то ліпше мене вбийте. І тоді вони сказали:

— Коли він такої твердої віри, що не хоче з якою-будь жити, то випустити його.

І пустили його на волю.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Сопіт, Сколівського району, Львівської області
18 грудня 1990 року
Оповідач: Бренич Федь Іванович (1912)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.