Українські народні казки

Про кохання

Українська народна казка Полтавщини

Була собі дівчинка на ім’я Леся. Подобалося Лесі багато різних тварин, але найбільше любила вона дивне створіння, яке було схоже на кота. Ця тваринка вміла виконувати будь-яке бажання дівчинки. Але одного не могла, щоб у Лесю хтось з юнаків закохався.

Одного разу дівчинка гуляла зі своєю тваринкою ґанком. Леся була невеселою, сумною, їй було боляче дивитися на дівчат і хлопців, які знайшли собі пару. Дивна істота побачила сум у очах Лесі і сказала:

— Ти закохаєшся у того юнака, який мене вб’є.

Дівчинка погладила тваринку і відповіла:

— Мені ніхто, крім тебе, не потрібний.

Почався найнебезпечніший період життя птахів: полювання. Бідні пернаті голосили, билися крильми об землю, але нічого вдіяти не могли.

Одного дня якийсь гарний молодий чоловік набив чимало птахів. Зовсім випадково він вполював незвичайну тваринку. На огляд зібралося усе селище, прийшла і Леся. Вона побачила, що вбито її вірного товариша. Вона почала плакати, питати, хто це зробив.

— Я, — тихо відповів незнайомець, який стояв перед нею.

Леся і юнак зустрілися поглядами. Дівчина лише тепер згадала слова своєї тваринки: «Ти закохаєшся у того юнака, який мене вб’є». Дівчина відчула, що перед нею стоїть її коханий, той, якого вона так довго чекала.

Леся з юнаком одружилися. Поїхали жити до іншого селища, там вони і нині живуть, щастя та долі зазнають.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

288 (7119). Про кохання. СУС —. Записав Кущ Давид 2009 року. Іваненко В. Г. (1922). Полтавська область, Великобагачанський район, Красногорівка