Про крадія і брехуна
Українська народна казка Чернігівщини
Коли я ще була маленька, то стався такий випадок. Сиджу я собі надворі, граюся, а дідусь у млині щось робить. Приходить до нас чоловік з коровою на припоні. Почав він хвалитися дідові, як уміло збив ціну та ще й корову украв, не заплативши. А я слухаю і думаю: «Чи не занадто він розумний? Ось я доведу, що розумніша від нього». Пішла я до хати, взяла пару нових дідусевих туфель і побігла з ними наперед по дорозі. Один кинула біля куща, а другий біля моста. А сама сховалася. Побачив чоловік туфель коло моста, подивився та й каже:
— Як шкода, що нема другого!
Пішов далі і побачив другий туфель і каже:
— Який я дурень, що не взяв перший!
Прив’язав корову до куща та й пішов назад. А я корову за мотузку та додому. Сиджу і граюся знову. Коли приходить той чоловік та й каже:
— Чи нема у вас, пане, корови, бо жінка хоче ще одну купити?
— Та є одна, якщо хочете — купуйте.
Подивився чоловік на корову і говорить:
— Моя корова була трохи більша. Дайте дешевше — купую.
— Ні, — каже дід, — ідіть собі з Богом.
— Ну гаразд, купую.
Віддав гроші та й пішов. Я собі думаю: «Треба його ще провчити».
Побігла до моста, заховалася під кущем та й стала мукати. А чоловік іде та й зрадів.
— О, моя корова! Була одна, а стане дві.
Прив’язав корову та й пішов шукати кущами першу. А я корову за мотузку та й додому. Привела додому, а дід як побачив, розсердився і побив мене. Та хоч і боліло, я не чула, а чекала, коли прийде той чоловік. Коли бачу — іде. Весь змучений, обдертий.
— Добрий день ще раз!
— І вам того. Чим можу допомогти?
— Та ваша корова од мене втекла. Чи не повернулася вона до вас?
— Ні, — каже дід, — та в мене є ще одна.
— То продайте мені.
— А як знову не встежите?
— Встежу.
Подивився на корову та й каже:
— Перша корова була краще, але вже купую.
Вже хотів іти, а дід гукнув:
— Почекайте, пане!
Взяв мене за плечі, вкинув до хати закрив двері, а тоді каже:
— А тепер ідіть. Та глядіть свою корову.
А я вилізла через вікно, та й знову хотіла піти за ним, але дідусь побачив та й не пустив.
А брехун пішов собі додому.