Українські народні казки

Про курочку рябу

Українська народна казка Полтавщини

Було це давно-давно, ще за царя Хмеля, коли людей була жменя. Отоді в діда та баби була курочка ряба, яка весь час себе хвалила.

Одного разу знесла курочка яйце. І давай кричати про це:

— Куд-кудак! Знесла я яйце, як кулак!

Довго бігала, кричала і нічого не помічала. Чув це пес Сірко, який до яєць був ласий. Тишком яйце украв, з’їв та й мовчить про це.

Бідна курочка плакала всю ніч, а на ранок знов знесла яєчко. Тільки тепер вже мовчала.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

150 (7151). Про курочку рябу. СУС (2022В). Записала Самарська Юлія 2009 року. Самарський Володимир (1939). Полтавська область, Кобеляцький район, Кобеляки

Про курочку рябу

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла курочка у погрібничку яєчко. Летіла сорока, заглянула у погрібничок, побачила яєчко і хвіст згубила. Полетіла та й сіла на дуба. От дуб і каже:

— Ой, сороко, яка ти була хвостата, а тепер безхвоста. Що з тобою трапилося?

— Я тобі,дубе, як розкажу, то ти все листя осиплеш.

— Та не осиплю, розказуй, — промовив дуб.

— То слухай. Жили дід і баба, була у них курочка ряба. Знесла курочка у погрібнику яєчко. Я летіла, заглянула і хвіст згубила. Дуб, як почув це, то й листя осипав.

Тож підходить до дуба віл круторогий, та й каже:

— Ой дубе, дубе, який ти був кучерявий, а тепер безлистий.

А дуб відповідає:

— Я тобі, воле, як розкажу, що зі мною сталося, то ти і роги позбиваєш. Жили дід і баба,була в них курочка ряба. Знесла вона яєчко у погрібнику. Летіла сорока, заглянула у погрібничок, побачила яєчко і хвіст згубила, а я листя осипав.

От віл як почув це розгнівався та з усієї сили вдарив лобом об дуба — роги й відпали. Пішов віл засмучений до річки водиці попити. Побачивши вола, річка його й питає:

— Що з тобою, воле, трапилося, був круторогий, а тепер зовсім без ріг?

Віл і каже:

— Я тобі як повідаю, що зі мною сталося, то ти й висохнеш. Жили собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко. Летіла сорока, заглянула у погрібничок, побачила яєчко і хвіст згубила, дуб листя осипав, а я роги позбивав.

Річка як почула це, то й висохла. А в цей час до води прийшла попова наймичка. Побачила, що в ній води немає, та й питає:

— Ой річко, річко, яка ти була повноводна, тепер зовсім суха.

— Я тобі, дівчино, як розкажу, що зі мною стало, то ти й відра поб’єш. От слухай. Жили собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко. Як летіла сорока, то заглянула у погрібничок, побачила там яєчко й хвіст згубила, дуб листя осипав, віл роги позбивав, а я висохла.

Зачувши це, наймичка відра й побила. Приходить додому, а матушка й питає:

— А де ти відра поділа, що води не принесла?

Наймичка, плачучи, й відповідає:

— Як розкажу, то ви й не таке зробите. Жили дід і баба, була у них курочка ряба. Знесла вона яєчко у погрібничку. Летіла сорока, заглянула у погрібничок, побачила яєчко і хвіст згубила, дуб листя осипав, віл роги позбивав, річка висохла, а я відра побила.

А це була неділя, попадя замісила діжу на хліб. То, як почула це, та й

давай тісто по всій хаті розкидати. Тут і піп нагодився, злякано подивився

на жінку та й мовить:

— Чи ти не здуріла, стара? Он що натворила...

А та плаче та й каже:

— Жили собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла вона яєчко у погрібнику. Сорока летіла, заглянула у погрібничок, побачила яєчко і хвіст згубила, дуб листя осипав, віл роги позбивав, річка висохла, наймичка відра побила, а я тісто по хаті розкидала.

Піп, почувши це, побіг до церкви, повиганяв людей, а церкву закрив та й пішов до школи дітей вчити. А курочка й досі живе і на диво всім яйця несе...

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

176 (4842). Про курочку рябу. СУС 2022В. Записала Федіско Таміла 2008 року.
Оповідач: Федіско Андрій Панасович (1934 року народження), Райозеро, Оржицький район, Полтавська область