Про ледачу жінку

Українська народна казка Чернігівщини

В одному селі жили колись бідно чоловік і жінка. Жінка була ледача, не пряла, не ткала полотна. От чоловік і каже:

— Що ти будеш робить, як я вмру? Чим закриєш очі?

А вона й каже:

— Закрию, не бійся.

От чоловік ліг на печі і вдав, що помер. Жінка сіла скоріш за прядку. Дир — дир -дир... Напряла ниток. Потім вилізла на піч, обснувала чоловіка за пальці (на ногах) та за вуха, а тоді й голосить:

— Чоловіче, чоловіче! На кого ж ти похожий?

— На балалайку! — каже їй чоловік. — Дурна ти!

З переляку в жінки трохи розуму додалося і більше вона вже не лінувалася.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

207 (4390). Про ледачу жінку. СУС 1370В*. Записала Хомченко Людмила 2008 року. Півторацька Єфросинія Іванівна (1910). Чернігівська область, Ніжинський район, Вертіївка