Українські народні казки

Про лисичку

Українська народна казка про тварин

ПРО ЛИСИЧКУ — Українська Народна Казка Про Тварин
ПРО ЛИСИЧКУ — Українська Народна Казка Про Тварин

Були собі дід та баба. Пішли вони у поле жита жать. На полудень вони собі взяли глечичок молочка. Прийшли вони на поле. Баба і каже до діда:

— Де б оце глечичок з молочком поставити нам в спряту?

— Постав, стара, цеє молочко в кущик.

Баба послухала діда і поставила в кущик. От пішли вони жать. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молочко, та голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже:

— Ну, глечичок, пошутив та й буде ж уже, випусти мою головоньку! Буде ж тобі, голубчик, буде!

Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби.

— Подожди ж, проклятий глечик! Не одстаєш, ну, так я тебе утоплю.

Побігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, всунула голову в воду, — повен глечик і набрався води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.

Походження та примітки

Про лисичку. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 64. Зап. В. Криницький у с. Гнідин Остерського пов. Чернігівської губ. Час запису не зазначений. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским, т. I, СПб., 1872; т. II, 1878., II, стор. 113—114.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Художник ілюстрацій К. Шалварова

СУС 68В

Про лисичку

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Принесли дід і баба в поле глечик з молоком.

— Де ж це його поставити? — бідкається баба.

— Постав, стара, це молоко в кущик.

Баба послухала діда, поставила в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молочко, але голови з глечика назад не вийме. Ходить вона, головою крутить та й каже:

— Ну, глечичок, пожартував та й випусти мою головку! Буде ж тобі, голубчику, буде.

Не одстає глечик, хоч що хоч роби.

— Підожди, проклятий глечику, я тебе втоплю.

Побігла вона в річку, всунула голову у воду і набрався повен глечик води.

Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

40 (5237). Про лисичку. СУС 68В. Записано 2008 року.
Оповідач: Горобець Анна Олександрівна (1953 року народження), село Шабастівка, Монастирищенський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.