Українські народні казки

Про ліниву невістку

Українська народна казка Кіровоградщини

У батька й матері була ледача донька. Вийшла вона заміж. Жениха батьки захотіли забрати її до себе жити, але її батьки не дозволяли. Вони боялися, що там на неї будуть кричати і бити. Та батько жениха запевнив їх, що вони її кривдити не будуть, а всьому навчать.

Першого дня Софія нічого не робила, тільки лежала. А наступного дня батько п’ятьом дочкам і синові наказав, що за день зробити. Невістка ж не хотіла робити нічого.

Увечері всі сіли їсти, а її до столу не пустили, бо вона нічого не зробила. Третього Божого дня Софія встала рано і просила якусь роботу.

Мати з батьком скучили за нею, і вирішив батько піти до їх. Коли він ішов, то заляпав кожуха у болото.

Прийшов до дочки і сів під хату. Приходить Софія і каже:

— Тату, мніть кожуха, бо вечеряти не дадуть.

І він почав мняти, щоб відстало болото. Прийшов сват і питає:

— Що це ви робите, свате?

— Мну кожух, бо дочка сказала, що вечеряти не дадуть.

— Свате, та це ми так навчили її бути працьовитою.

Ось і казці кінець, а хто не працює, той не їсть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

120 (8003). Про ліниву невістку. СУС 1370А*. Записала Паляниця Дарія 2010 року. Паляниця Ольга Никифорівна (1937). Кіровоградська область, Маловисківський район, Мала Виска