Українські народні казки

Про маленького зайчика

Українська народна казка про тварин

Був раз зайчик, маленький, сіренький. Ходив пасти[сь] на лужок. Пасе, пасе та й хвостиком трясе. Все стане на задні лапки, подивиться довкола себе, ци не біжить ворог.

Захотілося зайчикові водиці. Поскакав у поточок, напився чистенької водиці й вернувся на лужок.

Пасе, пасе та й хвостиком трясе. Вже й сонечко пригріло, і його раптом дрімота взяла. Став на задні лапки, виграбав ямочку-нірочку і ліг спочити.

А тим часом стара собака рушила по полю глядати для своїх дітей їжу. І натрапила на сплячого зайчика... Хотіла його роздерти, але пожаліла. Бо що би було з нею, якби її малятко розірвав сірий вовк?

Походження та примітки

Про маленького зайчика. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. В. Лінтур у с. Доробратів Іршавського р-ну Закарпатської обл. від І. Ільтя. Час запису не зазначений. Дідо-всевідо. Закарпатські народні казки. Запис текстів та впорядкування П. В. Лінтура, Ужгород, 1969., стор. 22.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.