Українські народні казки

Про мигичку

Українська народна казка Полтавщини

Їдуть батько з сином возом з ярмарки. До воза прив’язана куплена вівця. Дрібний дощ накрапає, вівця жалібно мекає.

Стомлений батько прикімарив просто на возі. Коли це син бачить, що за вівцею вовк іде. Хлопець в батька питає:

— Що то таке йде?

— Та то мигичка.

Їдуть далі. Вовк біжить слідом. Враз син як закричить:

— Тату, тату, мигичка нашу вівцю вкрала.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

30 (4904). Про мигичку. СУС —. Записала Штепа Алла 2008 року.
Оповідач: Штепа Анатолій Борисович (1958 року народження), Мачухи, Полтавський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.