Про однооку бабу і трьох хлопців
Українська народна казка Покуття
Були чоловік і жінка, мали діти. Старший хлопець каже:
— Йду шукати роботи. Та й пішов. Іде, здибає другого.
— Куди, брате, йдеш?
— Йду роботи шукати. А ти?
— І я йду роботи шукати. А ти яку роботу робиш?
— Я швець. А ти?
— Я нічого не вмію.
Та й ідуть далі вдвох. Здибали ще одного хлопця.
— Куди йдеш? — питають того хлопця.
— Іду в світ шукати роботи.
— А що ти робиш?
— Я коваль.
— А ви? Той каже:
— Я швець.
А другий каже:
— Я нічого не вмію. Я буду простим робітником.
Ідуть вони, йдуть. Вечір. Дивляться, в лісі світло блимає. Ідуть до тої хати, аж там сидить баба з одним рогом і одним оком. Кажуть вони:
— Заночуйте нас. А вона їм:
— Добре. Добре, що-сте прийшли. А то була баба-чародійка.
— Буде, — каже, — оден на сніданок, оден на обід, а оден на вечерю.
Вони це вчули, але від неї вже не вийдуть. Каже баба:
— Що ви, хлопці, робите? Той каже:
— Я ковалем.
— А я шевцем. Третього питає:
— А ти що робиш? А він їй:
— А я помічник їхній.
А оден хлопець каже бабі:
— Я коваль, я вам другий ріг прироблю. А другий каже:
— Я швець, я вам то зашите око розшию. А третій каже:
— А я їм усе буду помагати.
Баба погодилася. Кладуть її око приробляти. Як гримнули, то й то вилетіло око, що виділо. А баба каже: — Я вас цим рогом рознесу.
Хата була затворена, і вони не могли вийти. А в баби в хаті було багато овець. Вони забігли помежи вівці. Та й порізали по вівци, злупили з тих овець шкіри і в ті шкіри запхалися. А баба хоче перекидати вівці через віконце надвір. «Я вівці викидаю, а тоді їх іму». Викидає баба вівці, а вони в овечих шкірах підійшли, і баба їх повикидала у віконце. Як-ис викидала, а вони тоді обізвалися до баби. Вона сама виходить у двері, рує, бігає помежи вівці, перекидає їх одним рогом. Думає, що й хлопців піб’є. Так баба бігала, бігала, поки не пукла.
А в тій бабі всередині навіть царські сини були. І все повиходило з баби, як баба пукла. Дуже велику благодарність дали царські сини тим хлопцям, що бабу знищили і помогли їм вернутися на світ жити. Так, як жили.