Українські народні казки

Про пана і конюха

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Служив один конюх у пана, а пан був дуже злий. Він завжди його лаяв або бив.

Одного разу пан сказав конюхові, щоб запряг коней, бо будуть їхати на базар. Вони їхали лісом, а у лісі були бандити. Пан дуже боявся їх.

І каже:

— Я залізу в мішок. Якщо питатимуть, що везеш, кажи, що дзвони.

Поїхали далі. Конюх змінив голос й кричить:

— Що везеш?

І своїм голосом відповідає:

— Дзвони.

Знову змінив голос:

— Зараз побачимо!

І б’є по мішку. А пан все: «День-бом!»

Їдуть далі дорогою. А пан кричить з міха:

— Якщо знову питатимуть, що везеш, скажеш, що скло. Може, бити не будуть.

А конюх знову змінив голос і кричить:

— Що везеш?

І каже сам собі:

— Скло.

І знову б’є по мішку, щоб показати, як скло б’ється.

Приїхали додому. Конюх розв’язує мішок і каже панові:

— Скажіть спасибі що я не сказав що ви в мішку. А то вам би ще більше перепало.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Шишацька Анна Іванівна (1950 року народження), Дніпропетровська область, Петриківський район, Петриківка
77 (7227). Про пана і конюха. СУС —, є варіанти. Записала Шишацька Юлія 2009 року.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.