Про папороть

Українська народна казка Поділля

Якось чоловіки з села заготовляли в лісі дрова. Після роботи добряче повечеряли і розійшлись. А один випив так, що йти вже не міг, то так в лісі і заснув під кущем папороті. А це було якраз в ніч на Івана Купала.

От той дядько прокинувся серед ночі, витверезився та й згадав, яка нині ніч. «Дай, думає, пошукаю папороті». Дивиться, цвіте коло нього квітка голубим цвітом, аж блищить, як місяць. Дядько зрадів, підійшов і зірвав ту квітку. І як тільки він її вирвав, то зірвався в лісі страшний вітер, свист, рев, дерева валяться, гілляки, корені — все летить на нього. І вітер вириває з рук папороть. Тоді дядько давай тікати з лісу геть, а буря така, що не дає йому йти, все під ноги валить.

От чує він раптом, що ззаду зчинився страшний крик, тріск і вогонь. Видалось йому, ніби то його хата горить, люди позбігалися і кричать. Але дядько чув од старих людей, що не можна оглядатись назад, що б там не видавалося і як би не було страшно. От він і не оглянувся, а пішов далі. Йде він, коли чує, знов ззаду крик. І здалося йому, то його мати вмерла, і всі за нею плачуть-голосять! І знов дядько не оглянувся, а йде далі. Коли це чується йому, що дочка його криком кричить, а над нею голосять і ніхто врятувати не може! Тут дядько не стерпів і оглянувся.

І як тільки він оглянувся, так і все щезло. Не стало ні бурі, ні крику в лісі, знов зробилося тихо й темно, і побачив він, що стоїть на тому самому місці, де заснув. І в руках у нього немає квітки папороті. Дядько здогадався, що її чорти вкрали. Але забрали вони од нього і розум, бо з тих пір ходив він, як дурний, так і помер.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

101 (6057). Про папороть. СУС —, низка варіантів. Записала Франчу Катя (7 клкас) 2008 року. Гаврилюк Зінаїда Григорівна (1924). Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Губча

Про папороть

Українська народна казка Чернігівщини

Якось чоловіки робили в лісі, потім повечеряли та й розійшлися. А один заснув у лісі під кущем папороті. Це було якраз у ніч на Івана Купала. От той чоловік прокинувся серед ночі та й згадав: ниньки така ніч. Дай, думає, пошукаю папороті! Як він дивиться, то цвіте коло його квітка голубим цвітом, аж блищить, як місяць. Чоловік зрадів, підійшов і зірвав ту квітку. І як тільки він її вирвав, то зірвався в лісі страшний вітер. Свистить, реве, дерева валяться, якісь гілляки, корені — все летить на нього. І вітер вириває з рук папороть. Тоді чоловік давай тікати з лісу. А буря така, що не дає йому йти, все під ноги валить. От чує він раптом, що ззаду зчинився страшний крик, тріск і вогонь. Видалось йому, ніби то його хата горить. Люди позбігалися й кричать. Але чоловік чув од старших людей, що не можна оглядатись назад, щоб там не видавалося і як би не було страшно. От він і не оглянувся, а пішов далі. Йде він, коли чує знов ззаду крик. І здалося йому, що його мати вмерла, і всі за нею плачуть, голосять. І знов чоловік не оглянувся, а йде далі. Коли це чується йому, що дочка його криком кричить : «Ой, тату! Рятуйте!» І здалося йому, що якісь розбійники поклали її на столі і живу на шматки ріжуть. А вона кричить, а над нею голосять, і ніхто ні врятувати, ні допомогти не може. Тут чоловік не витерпів і оглянувся.

І як тільки він оглянувся, так все і щезло. Не стало ні бурі, ні крику в лісі, знов зробилося тихо й темно, і побачив він, що стоїть на тому самому місці, де заснув. І в руках у нього немає квітки папороті. Дядько догадався, що її чорти вкрали, що це вони його лякали. Забрали вони від нього розум , і скоро він помер.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

45 (4178). Про папороть. СУС —. Записала Козачук А. І. 2008 року. Буряк Ольга Трохимівна (1912). Чернігівська область, Бобровицький район, Марківці