Українські народні казки

Про пори року

Українська народна казка Полтавщини

Якось запросив до себе в гості березень свого брата квітня. Той не довго думаючи зібрався та й вирішив, що раз брат кличе, то треба їхати.

На дворі була хуртовина, снігу навалило по коліна. Квітень сів на сани та й поїхав у дальній путь. Раптом напівдорозі хуртовина вщухла, а сніг почав танути на очах, і за кілька хвилин дорогою потекли стрімка річка. «Що робити», — подумав квітень та й вирішив повертати назад.

Дома він пересів на човен та й поплив до брата. Аж раптом на півдорозі стрімка річка почала пересихати і перетворилася на дорогу. І квітень знову повернув додому. Але здаватися він не збирався. Сівши на воза, квітень вирушив в дорогу. Але, що це за напасть? Подули сильні вітри, закрутила зла віхола, почав стрімко падати сніг. Знову квітень рушив додому. «Все одно доберуся до брата», — думав квітень.

Вдома він сів у сани, на них поклав човна, віз та й рушив у дорогу. Пересідав він з саней на воза, з воза на човна, з човна на сани і врешті-решт він таки добрався до березня.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

110 (4713). Про пори року. СУС —, низка варіантів. Записала Ящик Олена 2008 року. Снігир Ганна Марківна (1934). Полтавська область, Пирятинський район, Лелеки

Про пори року

Українська народна казка Кіровоградщини

Відбулося все це під Новий рік, коли збуваються всі мрії і здійснюється неможливе. Одного разу дівчинка Оленка на Новий рік загадала бажання, щоб всі пори року зустрілися.

У мальовничій долині, де накруги все оточене неймовірною красою, зустрілися Зима, Літо, Весна та Осінь. За стіною у кожної пори року був свій пейзаж. Все було, немов у казці. Зима вся вкрита снігом, дерева стоять голі, діти мчаться з гірки на санчатах, десь далеко чути пташиний крик. Позаду стоїть Літо, навкруги все зелено, переливається вода в струмочку та вже червоніють черешні. Збоку стоїть загадкова Весна. Адже саме весною все стає таким гарним, дзвенять струмочки. З іншого боку стоїть золотиста Осінь. Вона пишається своїм багатим урожаєм.

Почали вони сперечатися, хто з них найгарніший. І мирна затишна зустріч перетворилася на звичайнісінький базар. Вони кричали врізнобій, галасували на всю галявину.

— Чому ми сперечаємося? — сказала Зима. — Нехай хтось сторонній нас розсудить.

— Ось стрибає зайчик Вухань, давайте його спитаємо! — вигукнуло Літо.

Спитали вони у Вуханя і він сказав їм, що найгарніша пора року — Літо. Літо дуже зраділо, загордилося і сказало, що воно найкраще.

— Зачекайте, — сказала Осінь, — давайте ще в когось спитаємо.

Тут назустріч летить сокіл. Спитали в нього, а йому найбільше подобається Весна. Запитали в окуня, а той вказав на Літо. І суперечка ще більше розгорілася.

Але тут з’явилася та сама дівчинка Оленка, що загадала таке дивне бажання. Вона постояла, подивилася та й каже:

— Ви кожне по-своєму гарне. Адже якби не було Весни, ми не милувалися б квітами. Якби не було Літа, ми б не купалися. Якби не було Осені, то ми не милувалися б золотистими листочками у веселому танку. А якби не було Зими, ми не їздили б на санках.

Ось так Оленка всіх помирила.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

280 (8182). Про пори року. СУС —, новотвір. Записала Островерха Марина 2010 року. Кумюк Віра Аполлонівна (1932). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Семенасте