Українські народні казки

Про ріки

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись давно Архангел Гавриїл скинув Диявола з неба, бо через його люди согрішили, він їх спокусив. Диявол побачив, що земля гарна і давай її палить огнем. Почали ліси горіть, дерева, трави. То як дим підніматися догори став чорний, а люди плакати, то Гавриїл схопив горшка з водою, що на небі стояв, і вилляв усю на землю. Вода розіллялась і річки стали на землі. А до того вода на землі також була, але вся в однім місці зібрана. А так стали річки.

Я як рано йду до криниці, то кажу до води:

Добрий день, Олеянна,

Од бога ти созданна,

Очищаєш ти луги, береги,

Каміння — креміння

Очисти мене, народженну,

Молитвенну Росинку.

Од усякого гора, неприятності.

Дай бог мир на світі,

Чисте небо, ясне сонечко.

Як так людина скаже, то вода цілительна стане.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

189 (5417). Про ріки. СУС —. Записано 2008 року. Новак Христина Яківна (1928). Черкаська область, Тальнівський район, Веселий Кут