Про сиріт і лиху мачуху
Українська народна казка Покуття
Були чоловік і жінка, мали двоє дітей, дівчинку й хлопчика. Дівчинка була старша, а хлопчик молодший. Мама їхня заслабла, довго лежала й померла. І чоловік женився другий раз. Женився, привів собі жінку, а дітям мачуху. Та мачуха дуже не любила дітей.
— Озми, чоловіче, ці діти і відведи в ліс — хай їх звірі з’їдять. Тепер ходять по ягоди. Ніхто не догадається, що ми їх нагнали. І він повів їх у ліс.
А діти взяли собі торбинки на ягоди. Але одно взяло собі в ту торбинку попелу, а друге — муки кукурудзяної. Ідуть і сиплють. Тато завів їх далеко в ліс і лишив, аби збирали ягоди. А сам пішов додому. Вони назбирали ягід, сіли під дерево й сидять. Там і переночували. Встають рано — нікого в лісі нема. Діти плачуть, хотять вернутися додому. А звірі вночі муку злизали. А попіл є, і вони йдуть тою посиланою попелом стежкою.
А якраз тоді їхав королівський син лісом з полювання, і ті діти забирає.
Побули вони сім років при королівському дворі. Та дівчина виросла і сподобалася королевичу. Вже й він з тою дівчиною жениться.
А в тої мачухи було чарівне дзеркало. Чешеться вона, дивиться в дзеркало та й каже:
— Ну яка я красна!
А дзеркало говорить до неї:
— Ти кажеш, що ти красна, а твоя пасербиця в сто раз краща за тебе. В королівськім домі жиє вона і за королевича пішла. Ти хотіла її збутися, а ти їй велику надгороду дала, що з рідного дому прогнала.
Мачуха бере й шукає її, аби позбутися. Зібралася вона, зачарувала яблука й понесла в королівський дім. Ні для кого, лиш для молодої королеви. Купує в неї ті яблука слуга і подає королеві. Внесли їх, а слуга вертається до тої, в котрої яблука купив. Привели її в палату, дають їй ті яблука кушати, а вона не хоче. Кинули кавалочок собаці. Собака їсти не хоче, а лиш то полизав і зразу згинув. А брат королеви надійшов, подивився і відразу пізнав, що то мачуха. Та й каже:
— Вона нас хотіла погубити. Хоть най їсть ті яблука, хоть її з тими яблуками живцем прикопаємо.
Що вона ся напросила, аби її пустили, — не пустили. І примусили, аби вона кушала. Вона тих яблук покушала і відразу загинула. І спалили за нею її стопи. І спалили той стіл, на якому лежали її яблука.