Про слабу жінку

Українська народна казка Гуцульщини

Був ґазда та й ґаздиня, файно собі жили. А жінка часто ходила до церкви і полюбила попа, а піп її. Та й жінка «слабує», а чоловік впрягає воли, їде в ліс, возить шухи *, заробляє, а приходить додому і жінку обходить, бо жінка «слаба». І часу на то багато йде. Він їде лиш перший раз, а інші фірмани вже другий раз їдуть. Питаються фірмани:

— Чого ти так пізно?

— В мене жінка слабує. Я мушу обійти все, а тоді їхати. Наклали фірмани ватру та й гріються. Та й циган коло них. Та й каже циган:

— Що мені даш, як я тобі скажу, чим твоя жінка слабує?

— Тілько й тілько дам, аби лиш моя жінка дужа була.

— Як даш тілько й тілько, то жінка твоя буде дужа, така дужа, що ти лежатимеш, а вона буде все робити. Аби ти був увечері вдома, але не в хаті, а поза хатою сховався. До твої жінки прийде піп-кавалір. Я зайду до хати, а піп сховається під постіль. А тоді ти заходь та й готуй пійло маржині *, понасипай по пригорщі муки та й вари чир *. А жінка буде на постелі «смертельно слаба». Ти замкни сінешні двері, щоб піп зразу не втік. Та й попариш його тим чиром.

Лиш піп зайшов увечір до хати, а циган і собі туди. Піп почув, що стукнуло дверми і сховався під постіль. А тут і чоловік до хати. Та й зачинає варити чир. Як той чир закипів, циган крикнув:

— Чоловіче, бери макогін, гони попа з-під постелі та бий його навздогін.

Той під постіль попа бити, а піп вискочив з-під постелі та в сіни. Та й заховався в діжку. А чоловік вхопив баняк з киплячим чиром та й висипав той чир у діжку на попа. Обпарений піп виштрик, виліз по драбині на під, продер стріху та й бігає гребенем хати. А ґазда за ним та й б’є його вилами. Піп штрик згори надолину та й побіг в ріку, в плесо. Аби охолодився й скупався.

І чоловік заплатив циганови, а жінка перестала «слабувати».

Походження та примітки

* Шу́хи — складометри дров.

* Маржи́на — худоба.

* Чир — бідняцька страва із запареного борошна.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Пістинь, Косівського району, Івано-Франківської області
31 жовтня 1987 року
Оповідач: Третяк Марія Николаївна (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.