Українські народні казки

Про сміливого зайця

Українська народна казка Закарпаття

Раз у лісі звірі зробили собі бал. Хотіли повеселитися. Наняли гудаків, жеби їм гули. Заєць був договорений з левом, та й він був сміливий. Він знав, що за нього є кому заступитися, як буде біда. Гудаки зачали густи. Заєць скочив на пня й загойкав:

— Стійте! Мені чардаш грайте!

А лишка своїм тоненьким голосом:

— А мені танго грайте! А заєць:

— Чардаш грайте! Лишка собі:

— Танго!

Тоді заєць каже:

— Тобі не любиться? Ходи надвір, там поговориме.

Тилько вони вийшли надвір, а лев з-за корча, хап її, роздер, шкуру здер і переверг через пліт, там, де вони гуляли. Заєць скочив у середину, вискочив на пня та зась розказує:

— Грай чардаш! А вовк:

— Мені грай фокстрот. А заєць зась гойкає:

— Чардаш грай! Та й до вовка:

— Тобі не любиться? Ходи надвір, поговориме.

Вовк зайця не боявся, йшов сміливо. Вийшли за пліт, а лев уже на вовка чекав. Ухопив його, роздер, шкуру з нього зодрав, переверг через пліт та й далі чекає. Заєць заходить у середину та зась розказує:

— Мені грай чардаш.

А медвідь озвався й каже:

— Мені грай краков’як. Заєць каже:

— Ніт, мені чардаш!

І так сперечалися. Єден хотів того, другий того. Потому заєць каже:

— Кеть тобі не любиться, ходи надвір, там поговориме. Тилько що вийшли за пліт, а лев уже чекає. Ухопив медведя, роздер його, шкуру з нього злупив і перешмарив через пліт. Заєць зайшов у середину та сказав грати чардаш, і вже більше ніхто з ним не сперечався.

Тоді лев зайшов у середину й каже:

— Уже не є більше охочих?

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Зарічево, Перечинського району, Закарпатської області
26 березня 1988 року
Оповідач: Пеняк Іван (Янко) Миколайович (1921 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.