Українські народні казки

Про собаку і вовка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив чоловік з дружиною і малою дитиною. Був у них старий собака. Якось чоловік до жінки каже:

— Давай я цю собаку вивезу в поле, бо він старий уже, службу не держить.

Вивіз чоловік собаку та й покинув в полі. Собака жив деякий час там і якось зустрів вовка. Почав жалітися йому, що його вигнали з дому. Вовк подумав та й каже до собаки:

— Твій хазяїн вийде в поле жати жито, покине дитину під снопами, а я її вкраду. Ти її в мене забереш та й повагу в хазяїна заслужиш.

От хазяїн вийшов на поле, покинув дитину під снопами та й косить собі

жито. Вовк вискочив з-під кущів та й вкрав дитину. Біжить він, несе дитину, а тут собака назустріч. Почали вони битись, забрав собака дитину і хазяїну приніс. Той зрадів та й собаку назад додому забрав.

Пройшов час і собака прибігає до вовка та й питає:

— Ти їсти хочеш?

— Хочу, — відповідає вовк.

— У мене сьогодні гості будуть от і поїси, — каже собака.

Гості в хаті празнують, а вовк з собакою під стіл закрались. Собака бере з стола їжу та горілку, а вовк їсть та й каже:

— Зараз співати буду.

Гості співають, а вовк і собі почав.

— У-у-у! — почулось з-під стола.

Гості навтьоки з хати, хто у вікна, хто у двері. Тут собака виганяє вовка з-під стола. Вибігли з хати та й вовк каже:

— Спасибі, ми квити. Якщо в тебе будуть труднощі, то приходь, допоможу.

Вовк пішов до лісу, а собака залишився з хазяїном.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

74 (5137). Про собаку і вовка. СУС 101. Записано 2008 року. Даніленко Галина Федорівна (1938). Черкаська область, Монастирищенський район, Нове Місто