☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Про собаку, півника та лиса
Українська народна казка Кіровоградщини

Жили колись дідусь з бабусею, були вони дуже бідні. Ніякої худоби в них не було, лиш півник і собака. Та й цих двох не могли прогодувати. Якось зголоднів собака так, що не міг уже терпіти, і каже півникові:

— Тут нам жити важко. Дід з бабою плачуть, бо й самі не прогодуються, а ще мають нас годувати. Може, підемо до лісу і знайдемо щось попоїсти?

— Ходімо, — відповідає півник, — гірше не буде.

І пішли вони світ за очі. Спочатку за ворота, потім по дорозі, потім по стежці, а потім у темний ліс. Стало вже вечоріти, час заночувати. Знайшли вони велике дупласте дерево. Півник умостився на гілочці, а собака ліг у дуплі.

Ще вдосвіта півник заспівав:

— Кукуріку!

Бо так він звик робити у селі. На жаль, почув цей голос лис. Захотілося йому поласувати курячим м’ясом. Підійшов він до півника, бачить, високо сидить той, не дістати. Вирішив лис удатися до хитрощів. Почав півника вихваляти:

— Який красень! Такого птаха в лісі більше нема. Пір’ячко, як райдуга, гребінь, як суничка, а голос такий ніжний! Злети ж до мене!

— Для чого? — питає півник.

— У мене сьогодні свято, будеш найпершим гостем. Я тебе на найкраще місце посаджу, пшоном і горошком пригощу.

— То в тебе є що попоїсти? — запитує півник.

— Авжеж, — ковтає слинку лис.

— То я згоден, — каже півник, — але мені самому якось ніякого гостювали. Можна, зі мною прийде ще мій товариш?

«Оце так щастя, — гадає лис, — замість одного півня буде двійко, вистачить і на обід, і на вечерю».

— А де ж твій товариш? — питає лис нетерпляче. — Я і його запрошую.

— Подивись, він там у дуплі спить.

Лис кинувся до дупла, а собака його як ухопить за шию. Зловив та з’їв. Ось і була в друзів гарна вечеря.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

191 (8087). Про собаку, півника та лиса. СУС —. Записав Коломієць Євген 2010 року. Фаюк Авдінія Парфентівна (1950). Кіровоградська область, Ульянівський район, Кам’яна Криниця