Українські народні казки

Про соловейка та зозулю

Українська народна казка Полтавщини

В одному селі полюбилася дівчина вужеві. А дівка була красива, як калина в лузі. Та мусила побратися з вужем. Повіз він її до себе у будинок скляний під землею.

Мати дівчини довго журилася, плакала, а потім і змирилася. А що ж робити? Через деякий час знайшлося у молодої жінки двоє дітей-близнят. Обоє були ловкенькі, на матір схожі. Та й сама мати стала ще кращою, розцвіла, як ружа. Подивилася якось мати на дітей та й каже:

— Коли бог дав, що діти людьми породилися, то треба їх в людей похрестити.

Почали вони збиратися до церкви, сіли у золоту карету та й поїхали.

Дочка ще й до села не доїхала, а матері вже розповіли. Стара сама не своя почала голосити на все село. А далі нагострила сокиру. Бачить дочка, що її вірна погибель жде, заплакала, обняла діток і сказала:

— Летіть, мої діти, пташечками по світу. Ти, синку, лети соловейком, а ти, дочко — зозулею.

Так і сталося. Зникла й мати, тільки кущ глухої кропиви виріс край дороги.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

14 (4786). Про соловейка та зозулю. СУС 425М. Записано 2008 року. Убийвовк Віра Іванівна (1927). Полтавська область, Решетилівський район, Глибока Балка

Про соловейка та зозулю

Українська народна казка Кіровоградщини

Жила в одному селі дівчина. І покохала вона вродливого юнака. Вони одружились. Але на хлопця було накладене закляття бути гадюкою, і лише в певні години він перетворювався на юнака.

Народилися у них діти, хлопчик і дівчинка. Одного разу пішли дітки до бабусі з дідусем. І почала баба випитувати про батька. А хлопчик і каже:

— Батько під кущем залишився.

Дід пішов і убив гадюку.

Прийшли діти додому без батька. Мати про все здогадалася і промовила:

— Будь ти, сину, соловейком, щоб голос гарненький мав, а сказати нічого не міг, а ти, доню, зозулею, щоб дітей не мала. За те, що ви свого батька погубили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

285 (8187). Про соловейка та зозулю. СУС 425М. Записала Вагіна Марія 2010 року. Вагін Олександр Анатолійович (1976). Кіровоградська область, Компаніївський район, Компаніївка

Про соловейка та зозулю

Українська народна казка Чернігівщини

Одна дівчина полюбилась вужеві й сама полюбила його. Він повіз її до себе в господу. А будинок його був дуже чистий, скляний, здавалося, що із кришталю. Але дім той був побудований під землею, в якійсь могилі. Ну, звісно, стара мати спершу побивалась за дочкою. А як же не побиватись?

Дочка через деякий час завагітніла, а як прийшов час, то розродилася близнятами—хлопчиком і дівчинкою. Обоє, як з воску— подібні до матері. А вона й сама була дуже гарна, як квіточка. От як дав Бог діточок, то й каже вона:

— Отже, коли вони людьми народились, треба їх по-людськи й охрестити.

Сіла в золоту карету, поклала діток на коліна та й поїхала в село до священика.

Ще не докотилась карета до царини, а вже матері передали, що дочка їде. Стара мати кричала на все село, ухопила доньку за косу та до царини. Бачить дочка—смерть. Як заголосить. А далі каже до діток:

— Політайте, мої дітки, пташками по світу: ти, синку— соловейком, а ти, доню— зозулею.

Випурхнув соловейко в праве віконце карети, а зозуля— в ліве. А карета й коні—все зникло. Не стало й пані вужевої, тільки край шляху виросла глуха кропива.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

71 (4593). Про соловейка та зозулю. СУС 425М. Записала Роздерій Маргарита 2008 року. Роздерій Уляна Миколаївна. Чернігівська область, Корюківський район, Спаське