Українські народні казки

Про солом’яка

Українська народна казка Гуцульщини

Був чоловік і жінка. Але жінка в того чоловіка була, можна сказати, пуста. Вона була все «слаба». Давно лікарів не було, а вона все його посилає то на то село, то на друге. Там знахар є такий, що добре знає, там ще хтось. Він піде, а до неї приходять піп та й дяк. П’ють, гуляють. А циган їм приграє. Так велося довгий час. Але щось вони там циганови не догодили, і циган взлився на них.

Іде одного разу той чоловік по ліки. Десь його там післала жінка. І стрічає його циган.

— А куди ти йдеш, чоловіче?

— Ой, — каже, — дай мені спокій. Жінка мені слаба та я не годен вилікувати.

— А що мені даш, як я тобі скажу, що твоя жінка дужа, як кобила?

— Що хочеш?

— Кусак солонини. Каже циган Іванови:

— Прийди до мене ввечір, і я тобі скажу, що робити.

Той приходить до цигана, приносить йому кусак солонини, а він йому каже:

— Ти слухай мене. До твої жінки ходять піп та й дяк. А я їм приграю. Я тебе зав’яжу в околіт * і понесу туди, і ти будеш все видіти.

Ввечір узяв циган того околота на плечі, взяв скрипочку та й іде. Прийшли під вікно. Вікно закрите, але шпарочка є. Каже циган:

— Дивись.

Той подивився — піп і дяк уже за столом. Циган припер господаря в снопі до стіни і попукав у двері.

— Хто?

— Та я, прийшов заграти.

— Добре. Ходи.

Вони вже встигли повечеряти. Кажуть:

— Грай, цигане.

А він усе грає та все у вікно поглядає.

— А що ти водно заглядаєш у вікно? — питають цигана.

— Та я випросив околіт соломи. Та боюся, би хто не вкрав мені.

— Та неси його в хороми.

Він пішов і вніс околіт у хороми. Та пограє, пограє та й перестає грати.

— Ей, чого перестаєш грати?

— Та я боюся, би хто мені околіт не вкрав. Може би, я вніс та й в кочерги * поклав, аби я таки видів, що ніхто не вкраде?

— Неси.

І приніс циган ґазду в хату.

— Грає циган, грає та все притупує, та все приспівує:

Подивися, солом’як,

Як данцює піп та й дяк. А вони сміються. А він тоді знов:

Подивися, солом’як,

Як данцює піп та й дяк. А піп усе приспівує: «Ромтадра, ромтадра, ромтадра». А як добре розгулялися, він заспівав:

Ой, на клинку макогін,

То по жінці, то по нім.

Дяка раз, попа два.

Най не каже «ромтадра».

Маєш ніж за пасом,

Рубай перевесло тим часом. А ґазда врубав перевесло, вхопив макогін і хрестить їх. Набив, набив усіх трьох, і відтоді жінка здорова стала.

Походження та примітки

* Околі́т — сніп соломи.

* Кочерги́ — тут: кут біля печі.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Рожнів, Косівського району, Івано-Франківської області
13 вересня 1986 року
Оповідач: Радиш Олекса Петрович (1903 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.