Про хлопців-молодців

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили-були колись давно у нашій стороні пан і панія. Він не вдався на красоту, ну був людиною доброю. А панія була така гарна на вроду, що й сказати не можна, та тільки з розумом не дружила, через те з неї часто насміхалися. Пан старався з усієї сили, щоб цього не було, вчив панію більше мовчати, у розговор ніякий не встрявати, сам часто за неї одвічав людям. Коли пан був удома, то все й добре було, а коли йому доводилося одлучатися від домівки, то багато чого й смішного траплялося.

Одного разу, саме серед літа, почав пан собіратись у далеку дорогу і став повчати свою панію:

— Ти ж без мене дивись, нічого дурного не зроби!

Панія одказує:

— Та їдь собі, чоловіче, спокійненько, все буде в порядку, все буде добре.

Ось од’їхав тільки пан фалитоном од дому, а одні хлопці-молодці узнали, що пана нема, то рішили посміятися із панії. Під’їхали вони до двору, а панія їх зустрічає. Хлопці-молодці поклонилися їй, повіталися та й кажуть:

— А ми до вас у справі, шановна паніє.

— А скажіть-но, в якій? — запитала гигикаючи.

Хлопці-молодці, переминаючись з одної ноги на другу, та один поперед другого стали розказувати:

— Ось що у нас сталося. Ми знаємо, що у вас є свиня, та й у нас є свиня. А ще знаємо, що вони — рідні сестри. То наша свиня заміж іде, а ми хочемо, щоб і ваша на весіллі погуляла. Чи ви не проти?

Панія сміється та й весело каже:

— Ну що ж, якщо так, то я не проти. Беріть, в’яжіть та й везіть, нехай і наша погуляє.

Хлопці-молодці швидко свиню зв’язали, на воза поклали, взяли батіг та й чкурнули чим швидше. Тільки вони од’їхали, а тут пан повернувся, бо щось забувся. Жінка крутиться біля нього і підсміюється. Пан заклопотано питає:

— Чого тобі смішно?

А вона знову гигикає і каже:

— Ти знаєш, що було? Тільки ти поїхав, а приїхали до мене хлопці-молодці. Вони сказали, що їхня свиня і наша свиня — рідні сестри. То їхня свиня заміж іде, а вони схотіли, щоб і наша на весіллі погуляла. То я й согласилася.

Пан схватився за голову і ледве не затужив:

— Та я ж просив тебе, та я ж казав тобі, яка ж ти дурна! Яке у свині весілля?! Та то вони вкрали нашу свиню.

Швидко пан скочив у фалитон і поїхав доганяти злодіїв. А хлопці-молодці від’їхали од села, думали, що все минеться. Аж ось оглянувся один, дивиться, щось курить далеко позаду. Зразу ж здогадалися, що то їде пан. Молодчики мерщій звернули в лісок, заховали свиню, відрубали кобилі трохи хвоста та й вибігли на дорогу. Хвоста присипали землею, а тоді поскидали шапки і стали ними махать і кричать:

— Гей, сюди! На поміч, на поміч!

Під’їхав пан, спинив свої коні, а хлопці-молодці до нього схвильовано:

— Ой паночку, допоможіть! Допоможіть! Кобила наша в землю входить! Держіть, держіть за хвоста! А ми ось тут недалеко поїдемо та заступи візьмемо і відкопаємо.

Швидко скочили у панський фалитон, поки пан не отямився, і поїхали. Пан держав-держав хвоста, аж чуб змокрів. Ненароком схитнувся, а в руках — обрубок хвоста. Пан кинув його додолу, витер піт, сплюнув та й каже:

— Думав, що в мене жінка дурна, коли і я дурний!

Ось так обдурили бідні хлопці-молодці багатих панів.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

229 (6203). Казка про хлопців-молодців. СУС 1540 А*. Записано 2009 року. Драгулі Христина Стратонівна (1905). Черкаська область, Драбівський район, Нехайки