Українські народні казки

Про хліб

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Коли ще не було хлібних злаків, люди годувалися липовим листям і корою. Тоді Господь дав пшеницю. Але не людині дав він її, а собаці. Той заскавулів од голоду і бог і кинув йому з неба колос пшениці прямо в пашу. Людина вхопила в собаки цей колос і посіяла, розвела таким чином пшеницю.

Ось чому людям гріх убивати собаку, бо ми їмо його пайку.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

40 (5498). Про хліб. СУС —.Записано 2008 року. Соловей Галина Миколаївна (1940). Черкаська область, Смілянський район, Сміла

Про хліб

Українська народна казка Поділля

Було це ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою. Дав бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі, як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі. Але люди не шанували цього Божого дару, адже хліба було доволі. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.

Не зміг бог терпіти такої наруги над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини. Настали для людей важкі часи. Голодні. Терплять, але не просять у бога пробачення.

От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до бога, просити за людей, щоб Він повернув їм хліб. Пішли вони і стали слізно просити. Змилостивився бог на цих бідних тваринок і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.

Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий і потрібно їм завжди давати окраєць хліба.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

88 (7052). Про хліб. СУС —, багато варіантів. Записано 2008 року. Гаврищук Мотря Іванівна (1913). Вінницька область, Оратівський район, Скала

Про хліб

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись, у давнину, сіяли люди пшеницю. І росла вона не така, як зараз, а з великим колоском від самої землі. Тому й мали люди добрий врожай, мали з чого пекти хліб і пироги.

Прийшов час і люди перестали цінувати даний їм богом скарб, стали викидати хліб. Бог розгнівався і вирішив забрати у людей хліб назавжди. Але прийшли до бога звірі і попросили залишити їм хоч один колосок. Бог змилувався і вирішив, щоб люди не кидались хлібом, тож нехай заробляють його важкою працею.

А пшеничний колосок з того часу росте маленький.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

1 (5061). Про хліб. СУС —, низка варіантів. Записано 2008 року. Мельник Галина Ісаївна (1956). Черкаська область, Христинівський район, Христинівка

Про хліб

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Колись хліб родив такий, що пшениця мала колос від землі до самого верха. Але люди були невдячні і прогнівили бога. І господь сказав:

— Заберу у вас хліб.

Але почали плакати коти і собаки, які жили з людьми, і просили дати їм хліб. Тоді господь сказав:

— Залишу тільки зерно зверху колоска котам і собакам.

Відтоді ми їмо котячий і собачий хліб. Цих тварин треба любити, не ображати, бо ми їмо їхній хліб.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

37 (5237). Про хліб. СУС —, низка варіантів. Записано 2008 року. Бай Ганна Пилипівна (1919). Черкаська область, Монастирищенський район, Аврамівка

Про хліб

Українська народна казка Поділля

Колись, ще дуже давно, коли ще колос був на все стебло, люди були дуже ситі хлібом і не шанували його. Ще коли Бог ходив по землі, то він, зайшовши в одну хату, побачив таку картину: жінка витирала брудну дитину печеним хлібом. Розсердився Бог і хотів залишити людей без хліба. Схопив рукою стебло, хотів його вирвати. А святий Петро просить його:

— Господи, лиши хоч хліба лиш псові і котові.

І так, що було в руці у господа Бога, так і залишилось отаким колоском. Так, що хліб ми їмо не свій, а псячий і котячий. Тому нас вчить легенда, щоб ми не кривдили котів і собак.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

111 (7818). Про хліб. СУС —, багато варіантів. Записано 2010 року. Хрін Євгена Данилівна (1947). Хмельницька область, Віньковецький район, Нові Нетечинці